Маттея 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
1И одговарајући Исус опет рече им у причама говорећи:
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
2Царство је небеско као човек цар који начини свадбу сину свом.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
3И посла слуге своје да зову званице на свадбу; и не хтеше доћи.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
4Опет посла друге слуге говорећи: Кажите званицама: Ево сам обед свој уготовио, и јунци моји и храњеници поклани су, и све је готово; дођите на свадбу.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
5А они не маривши отидоше овај у поље своје, а овај к трговини својој.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
6А остали ухватише слуге његове, изружише их, и побише их.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
7А кад то чу цар онај, разгневи се и пославши војску своју погуби крвнике оне, и град њихов запали.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
8Тада рече слугама својим: Свадба је дакле готова, а званице не бише достојне.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
9Идите дакле на раскршће и кога год нађете, дозовите на свадбу.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
10И изишавши слуге оне на раскршћа сабраше све које нађоше, зле и добре; и столови напунише се гостију.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
11Изашавши пак цар да види госте угледа онде човека необученог у свадбено рухо.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
12И рече му: Пријатељу! Како си дошао амо без свадбеног руха? А он оћуте.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
13Тада рече цар слугама: Свежите му руке и ноге, па га узмите те баците у таму најкрајњу; онде ће бити плач и шкргут зуба.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
14Јер су многи звани, али је мало избраних.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
15Тада отидоше фарисеји и начинише веће како би Га ухватили у речи.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
16И послаше к Њему ученике своје с Иродовцима, те рекоше: Учитељу! Знамо да си истинит, и путу Божјем заиста учиш, и не мариш ни за кога, јер не гледаш ко је ко.
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
17Кажи нам дакле шта мислиш ти? Треба ли дати харач ћесару или не?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
18Разумевши Исус лукавство њихово рече: Што ме кушате, лицемери?
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
19Покажите ми новац харачки. А они донесоше Му новац.
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
20И рече им: Чији је образ овај и натпис?
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
21И рекоше Му: Ћесарев. Тада рече им: Подајте дакле ћесарево ћесару, и Божје Богу.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
22И чувши дивише се, и оставивши Га отидоше.
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
23Тај дан приступише к Њему садукеји који говоре да нема васкрсења, и упиташе Га
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
24говорећи: Учитељу! Мојсије рече: Ако ко умре без деце, да узме брат његов жену његову и да подигне семе брату свом.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
25У нас беше седам браће; и први оженивши се умре, и не имавши порода остави жену своју брату свом.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
26А тако и други, и трећи, све до седмог.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
27А после свих умре и жена.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
28О васкрсењу дакле кога ће од седморице бити жена? Јер је за свима била.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
29А Исус одговарајући рече им: Варате се, не знајући Писма ни силе Божје.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
30Јер о васкрсењу нити ће се женити ни удавати; него су као анђели Божји на небу.
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
31А за васкрсење мртвих нисте ли читали шта вам је рекао Бог говорећи:
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
32Ја сам Бог Авраамов, и Бог Исаков, и Бог Јаковљев! Није Бог Бог мртвих, него живих.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
33И чувши народ дивљаше се науци Његовој.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
34А фарисеји чувши да посрами садукеје сабраше се заједно.
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
35И упита један од њих законик кушајући Га и говорећи:
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
36Учитељу! Која је заповест највећа у закону?
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
37А Исус рече му: Љуби Господа Бога свог свим срцем својим, и свом душом својом, и свом мисли својом.
38Се перва й велика заповідь.
38Ово је прва и највећа заповест.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
39А друга је као и ова: Љуби ближњег свог као самог себе.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
40О овима двема заповестима виси сав закон и пророци.
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
41А кад се сабраше фарисеји, упита их Исус
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
42говорећи: Шта мислите за Христа, чији је син? Рекоше Му: Давидов.
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
43Рече им: Како дакле Давид Њега духом назива Господом говорећи:
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
44Рече Господ Господу мом: Седи мени с десне стране, док положим непријатеље Твоје подножје ногама Твојим?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
45Кад дакле Давид назива Њега Господом, како му је син?
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
46И нико Му не могаше одговорити речи; нити смеде ко од тог дана да Га запита више.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.