Маттея 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.
1Јер је царство небеско као човек домаћин који ујутру рано изиђе да наима посленике у виноград свој.
2І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.
2И погодивши се с посленицима по грош на дан посла их у виноград свој.
3І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла,
3И изишавши у трећи сат, виде друге где стоје на тргу беспослени,
4і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.
4и њима рече: Идите и ви у мој виноград, и шта буде право даћу вам.
5Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.
5И они отидоше. И опет изишавши у шести и девети сат, учини тако.
6Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?
6И у једанаести сат изишавши нађе друге где стоје беспослени, и рече им: Што стојите овде сав дан беспослени?
7Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.
7Рекоше му: Нико нас не најми. Рече им: Идите и ви у мој виноград, и шта буде право примићете.
8Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.
8А кад би у вече, рече господар од винограда к приставу свом: Дозови посленике и подај им плату почевши од последњих до првих.
9І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.
9И дошавши који су у једанаести сат најмљени примише по грош.
10Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.
10А кад дођоше први, мишљаху да ће више примити: И примише и они по грош.
11І взявши вони, нарекали на господаря,
11И примивши викаху на господара.
12говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.
12Говорећи: Ови последњи један сат радише, и изједначи их с нама који смо се читав дан мучили и горели.
13Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?
13А он одговарајући рече једном од њих: Пријатељу! Ја теби не чиним криво; ниси ли погодио са мном по грош?
14Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.
14Узми своје па иди; а ја хоћу и овом последњем да дам као и теби.
15Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?
15Или зар ја нисам властан у свом чинити шта хоћу? Зар је око твоје зло што сам ја добар?
16Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.
16Тако ће бити последњи први и први последњи; јер је много званих, а мало избраних.
17І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:
17И пошавши Исус у Јерусалим узе насамо дванаест ученика на путу, и рече им:
18Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;
18Ево идем у Јерусалим, и Син човечији биће предан главарима свештеничким и књижевницима; и осудиће Га на смрт;
19і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.
19и предаће Га незнабошцима да Му се ругају и да Га бију и разапну; и трећи дан устаће.
20Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.
20Тада приступи к Њему мати синова Зеведејевих са својим синовима клањајући Му се и молећи Га за нешто.
21Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.
21А Он јој рече: Шта хоћеш? Рече Му: Заповеди да седу ова моја два сина, један с десне стране Теби, а један с леве стране Теби, у царству Твом.
22Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.
22А Исус одговарајући рече: Не знате шта тражите; можете ли пити чашу коју ћу ја пити и крстити се крштењем којим се ја крстим? Рекоше Му: Можемо.
23І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.
23И рече им: Чашу дакле моју испићете, и крстићете се крштењем којим се ја крстим; али да седете с десне стране мени и с леве, не могу ја дати, него коме је уготовио Отац мој.
24І почувши десять, ремствували на двох братів.
24И кад чуше осталих десет ученика, расрдише се на та два брата.
25Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.
25А Исус дозвавши их рече: Знате да кнезови народни заповедају народу, и поглавари управљају њим.
26Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;
26Али међу вама да не буде тако; него који хоће да буде већи међу вама, да вам служи.
27і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,
27И који хоће међу вама да буде први, да вам буде слуга.
28як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.
28Као што ни Син човечији није дошао да Му служе, него да служи и да душу своју у откуп да за многе.
29І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу.
29И кад је излазио из Јерихона за Њим иђаше народ многи.
30І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
30И гле, два слепца сеђаху крај пута, и чувши да Исус пролази повикаше говорећи: Помилуј нас Господе, сине Давидов!
31Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
31А народ прећаше им да ућуте; а они још већма повикаше говорећи: Помилуј нас Господе, сине Давидов!
32І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?
32И уставивши се Исус дозва их, и рече: Шта хоћете да вам учиним?
33Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.
33Рекоше Му: Господе, да се отворе очи наше.
34Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
34И смилова се Исус, и дохвати се очију њихових, и одмах прогледаше очи њихове, и отидоше за Њим.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.