Маттея 25
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
1Тада ће бити царство небеско као десет девојака које узеше жишке своје и изиђоше на сусрет женику.
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
2Пет од њих беху мудре, а пет луде.
3Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
3И луде узевши жишке своје не узеше са собом уља.
4Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
4А мудре узеше уље у судовима са жишцима својим.
5Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
5А будући да женик одоцни, задремаше све, и поспаше.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
6А у поноћи стаде вика: Ето женика где иде, излазите му на сусрет.
7Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
7Тада усташе све девојке оне и украсише жишке своје.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
8А луде рекоше мудрима: Дајте нам од уља свог, јер наши жишци хоће да се угасе.
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
9А мудре одговорише говорећи: Да не би недостало и нама и вама, боље је идите к трговцима и купите себи.
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
10А кад оне отидоше да купе, дође женик, и готове уђоше с њим на свадбу, и затворише се врата.
11Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
11А после дођоше и оне друге девојке говорећи: Господару! Господару! Отвори нам.
12Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
12А Он одговарајући рече им: Заиста вам кажем: не познајем вас.
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
13Стражите дакле, јер не знате дан ни час у који ће Син човечији доћи.
14Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
14Јер као што човек полазећи дозва слуге своје и предаде им благо своје;
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
15и једном, дакле, даде пет таланата, а другом два, а трећем један, сваком према његовој моћи; и отиде одмах.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
16А онај што прими пет таланата отиде те ради с њима, и доби још пет таланата.
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
17Тако и онај што прими два доби и он још два.
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
18А који прими један отиде те га закопа у земљу и сакри сребро господара свог.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
19А по дугом времену дође господар тих слуга, и стаде се рачунати с њима.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
20И приступивши онај што је примио пет таланата, донесе још пет таланата говорећи: Господару! Предао си ми пет таланата; ево још пет таланата ја сам добио с њима.
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
21А господар његов рече му: Добро, слуго добри и верни! У малом био си ми веран, над многим ћу те поставити; уђи у радост господара свог.
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
22А приступивши и онај што је примио два таланта рече: Господару! Предао си ми два таланта; ево још два таланта ја сам добио с њима.
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
23А господар његов рече му: Добро, слуго добри и верни! У малом био си ми веран, над многим ћу те поставити; уђи у радост господара свог.
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
24А приступивши и онај што је примио један таланат рече: Господару! Знао сам да си ти тврд човек: жњеш где ниси сејао, и купиш где ниси вејао;
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
25па се побојах и отидох те сакрих таланат твој у земљу; и ево ти своје.
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
26А господар његов одговарајући рече му: Зли и лењиви слуго! Знао си да ја жњем где нисам сејао, и купим где нисам вејао:
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
27Требало је дакле моје сребро да даш трговцима; и ја дошавши узео бих своје с добитком.
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
28Узмите дакле од њега таланат, и подајте оном што има десет таланата.
29Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
29Јер сваком који има, даће се, и претећи ће му; а од оног који нема, и шта има узеће се од њега.
30І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
30И неваљалог слугу баците у таму најкрајњу; онде ће бити плач и шкргут зуба.
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
31А кад дође Син човечији у слави својој и сви свети анђели с Њиме, онда ће сести на престолу славе своје.
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
32И сабраће се пред Њим сви народи, и разлучиће их између себе као пастир што разлучује овце од јараца.
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
33И поставиће овце с десне стране себи, а јарце с леве.
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
34Тада ће рећи цар онима што Му стоје с десне стране: ходите благословени Оца мог; примите царство које вам је приправљено од постања света.
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
35Јер огладнех, и дасте ми да једем; ожеднех, и напојисте ме; гост бејах, и примисте ме;
36нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
36го бејах, и оденусте ме; болестан бејах, и обиђосте ме; у тамници бејах, и дођосте к мени.
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
37Тада ће Му одговорити праведници говорећи: Господе! Кад Те видесмо гладна, и нахранисмо? Или жедна, и напојисмо?
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?
38Кад ли Те видесмо госта, и примисмо? Или гола, и оденусмо?
39Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
39Кад ли Те видесмо болесна или у тамници, и дођосмо к Теби?
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
40И одговарајући цар рећи ће им: Заиста вам кажем: кад учинисте једном од ове моје најмање браће, мени учинисте.
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
41Тада ће рећи и онима што Му стоје с леве стране: Идите од мене проклети у огањ вечни приправљен ђаволу и анђелима његовим.
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
42Јер огладнех, и не дадосте ми да једем; ожеднех, и не напојисте ме;
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
43гост бејах, и не примисте ме; го бејах, и не оденусте ме; болестан и у тамници бејах, и не обиђосте ме.
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
44Тада ће Му одговорити и они говорећи: Господе! Кад Те видесмо гладна или жедна, или госта или гола, или болесна или у тамници, и не послужисмо Те?
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
45Тада ће им одговорити говорећи: Заиста вам кажем: кад не учинисте једном од ове моје мале браће, ни мени не учинисте.
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
46И ови ће отићи у муку вечну, а праведници у живот вечни.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.