Маттея 25
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
1Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
1«در آن زمان ملکوت آسمان مثل ده باکره خواهد بود که مشعلهای خود رابرداشته، به استقبال داماد بیرون رفتند.
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
2و ازایشان پنج دانا و پنج نادان بودند.
3Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
3اما نادانان مشعلهای خود را برداشته، هیچ روغن با خودنبردند.
4Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
4لیکن دانایان، روغن در ظروف خود بامشعلهای خویش برداشتند.
5Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
5و چون آمدن دامادبطول انجامید، همه پینکی زده، خفتند.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
6و درنصف شب صدایی بلند شد که “اینک دامادمی آید به استقبال وی بشتابید.”
7Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
7پس تمامی آن باکرهها برخاسته، مشعلهای خود را اصلاح نمودند.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
8و نادانان، دانایان را گفتند: “از روغن خود به ما دهید زیرا مشعلهای ما خاموش میشود.”
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
9اما دانایان در جواب گفتند: “نمی شود، مبادا ما و شما را کفاف ندهد. بلکه نزدفروشندگان رفته، برای خود بخرید.”
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
10و درحینی که ایشان بجهت خرید میرفتند، داماد برسید و آنانی که حاضر بودند، با وی به عروسی داخل شده، در بسته گردید.
11Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
11بعد از آن، باکره های دیگر نیز آمده، گفتند: “خداوندا برای ماباز کن.”
12Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
12او در جواب گفت: “هرآینه به شمامی گویم شما را نمی شناسم.”
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
13پس بیدار باشیدزیرا که آن روز و ساعت را نمی دانید.
14Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
14«زیرا چنانکه مردی عازم سفر شده، غلامان خود را طلبید و اموال خود را بدیشان سپرد،
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
15یکی را پنج قنطار و دیگری را دو وسومی را یک داد؛ هر یک را بحسب استعدادش. و بیدرنگ متوجه سفر شد.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
16پس آنکه پنج قنطار یافته بود، رفته و با آنها تجارت نموده، پنج قنطار دیگر سود کرد.
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
17و همچنین صاحب دوقنطار نیز دو قنطار دیگر سود گرفت.
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
18اما آنکه یک قنطار گرفته بود، رفته زمین را کند و نقد آقای خود را پنهان نمود.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
19«و بعد از مدت مدیدی، آقای آن غلامان آمده، از ایشان حساب خواست.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
20پس آنکه پنج قنطار یافته بود، پیش آمده، پنج قنطار دیگرآورده، گفت: خداوندا پنج قنطار به من سپردی، اینک پنج قنطار دیگر سود کردم.”
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
21آقای او به وی گفت: آفرینای غلام نیک متدین! بر چیزهای اندک امین بودی، تو را بر چیزهای بسیار خواهم گماشت. به شادی خداوند خود داخل شو!
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
22وصاحب دو قنطار نیز آمده، گفت: ای آقا دو قنطارتسلیم من نمودی، اینک دو قنطار دیگر سودیافتهام.
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
23آقایش وی را گفت: آفرینای غلام نیک متدین! بر چیزهای کم امین بودی، تو را بر چیزهای بسیار میگمارم. در خوشی خداوندخود داخل شو!
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
24پس آنکه یک قنطار گرفته بود، پیش آمده، گفت: ای آقا چون تو رامی شناختم که مرد درشت خویی میباشی، ازجایی که نکاشتهای میدروی و از جایی که نیفشاندهای جمع میکنی،
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
25پس ترسان شده، رفتم و قنطار تو را زیر زمین نهفتم. اینک مال توموجود است.
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
26آقایش در جواب وی گفت: ای غلام شریر بیکاره! دانستهای که از جایی که نکاشتهام میدروم و از مکانی که نپاشیدهام، جمع میکنم.
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
27از همین جهت تو را میبایست نقد مرابه صرافان بدهی تا وقتی که بیایم مال خود را باسود بیابم.
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
28الحال آن قنطار را از او گرفته، به صاحب ده قنطار بدهید.
29Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
29زیرا به هرکه داردداده شود و افزونی یابد و از آنکه ندارد آنچه داردنیز گرفته شود.
30І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
30و آن غلام بینفع را در ظلمت خارجی اندازید، جایی که گریه و فشار دندان خواهد بود.
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
31«اما چون پسر انسان در جلال خود باجمیع ملائکه مقدس خویش آید، آنگاه بر کرسی جلال خود خواهد نشست،
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
32و جمیع امتها درحضور او جمع شوند و آنها را از همدیگر جدامی کند به قسمی که شبان میشها را از بزها جدامی کند.
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
33و میشها را بر دست راست و بزها را برچپ خود قرار دهد.
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
34آنگاه پادشاه به اصحاب طرف راست گوید: بیاییدای برکت یافتگان از پدر من و ملکوتی را که از ابتدای عالم برای شما آمادهشده است، به میراث گیرید.
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
35زیرا چون گرسنه بودم مرا طعام دادید، تشنه بودم سیرآبم نمودید، غریب بودم مرا جا دادید،
36нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
36عریان بودم مراپوشانیدید، مریض بودم عیادتم کردید، در حبس بودم دیدن من آمدید.
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
37آنگاه عادلان به پاسخ گویند: ای خداوند، کی گرسنه ات دیدیم تاطعامت دهیم، یا تشنه ات یافتیم تا سیرآبت نماییم،
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?
38یا کی تو را غریب یافتیم تا تو را جادهیم یا عریان تا بپوشانیم،
39Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
39و کی تو را مریض یامحبوس یافتیم تا عیادتت کنیم؟
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
40پادشاه درجواب ایشان گوید: هرآینه به شما میگویم، آنچه به یکی از این برادران کوچکترین من کردید، به من کردهاید.
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
41«پس اصحاب طرف چپ را گوید: ای ملعونان، از من دور شوید در آتش جاودانی که برای ابلیس و فرشتگان او مهیا شده است.
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
42زیراگرسنه بودم مرا خوراک ندادید، تشنه بودم مراآب ندادید،
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
43غریب بودم مرا جا ندادید، عریان بودم مرا نپوشانیدید، مریض و محبوس بودم عیادتم ننمودید.
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
44پس ایشان نیز به پاسخ گویند: ای خداوند، کی تو را گرسنه یا تشنه یاغریب یا برهنه یا مریض یا محبوس دیده، خدمتت نکردیم؟
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
45آنگاه در جواب ایشان گوید: هرآینه به شما میگویم، آنچه به یکی از این کوچکان نکردید، به من نکردهاید.
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
46و ایشان درعذاب جاودانی خواهند رفت، اما عادلان درحیات جاودانی.»
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.