Маттея 25
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
1Атунч, Ымпэрэция черурилор се ва асемэна ку зече фечоаре каре шь-ау луат канделеле ши ау ешит ын ынтымпинаря мирелуй .
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
2Чинчьдин еле ерау некибзуите, ши чинч, ынцелепте.
3Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
3Челе некибзуите, кынд шь-ау луат канделеле, н-ау луат ку еле унтделемн,
4Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
4дар челе ынцелепте, ымпреунэ ку канделеле, ау луат ку еле ши унтделемн ын васе.
5Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
5Фииндкэ миреле зэбовя, ауаципит тоате ши ау адормит.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
6Ла мезул нопций, с-ааузит о стригаре: ‘Ятэ миреле, ешици-й ын ынтымпинаре!’
7Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
7Атунч, тоате фечоареле ачеля с-ау скулат ши шь-аупрегэтит канделеле.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
8Челе некибзуите ау зис челор ынцелепте: ‘Даци-не дин унтделемнул востру, кэч ни се стинг канделеле.’
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
9Челе ынцелепте ле-ау рэспунс: ‘Ну, ка ну кумва сэ ну не ажунгэ нич ноуэ, нич воуэ, чи май бине дучеци-вэ ла чей че вынд унтделемн ши кумпэраци-вэ.’
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
10Пе кынд се дучяу еле сэ кумпере унтделемн, а венит миреле: челе че ерау гата ау интрат ку ел ын одая де нунтэ ши с-аынкуят уша.
11Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
11Май пе урмэ, ау венит ши челелалте фечоаре ши ау зис: ‘Доамне, Доамне, дескиде-не!’
12Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
12Дар ел, дрепт рэспунс, ле-а зис: ‘Адевэрат вэ спун кэ нувэ куноск!’
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
13Вегяць дар, кэч ну штиць зиуа, нич часул ын каре ва вени Фиул омулуй.
14Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
14Атунч , Ымпэрэция черурилор се ва асемэна ку ун ом каре, кынд ера сэ плече ынтр-о алтэ царэ, а кемат пе робий сэй ши ле-а ынкрединцат авуция са.
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
15Унуя й-а дат чинч таланць, алтуя дой ши алтуя унул, фиекэруядупэ путеря луй, ши а плекат.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
16Ындатэ, чел че примисе чей чинч таланць с-а дус, й-а пус ын негоц ши а кыштигат ку ей алць чинч таланць.
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
17Тот аша, чел че примисе чей дой таланць а кыштигат ши ел алць дой ку ей.
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
18Чел че ну примисе декыт ун талант с-а дус де а фэкут о гроапэ ын пэмынт ши а аскунс аколо баний стэпынулуй сэу.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
19Дупэ мултэ време, стэпынул робилор ачелора с-а ынторс ши ле-а черут сокотялэ.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
20Чел че примисе чей чинч таланць а венит, а адус алць чинч таланць ши а зис: ‘Доамне, мь-ай ынкрединцат чинч таланць; ятэ кэ ам кыштигат ку ей алць чинч таланць.’
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
21Стэпынул сэу й-а зис: ‘Бине, роб бун ши крединчос, ай фост крединчос ын пуцине лукрурь, те вой пуне пестемулте лукрурь; интрэ ын букуриястэпынулуй тэу.’
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
22Чел че примисе чей дой таланць а венит ши ел ши а зис: ‘Доамне, мь-ай ынкрединцат дой таланць; ятэ кэ ам кыштигат ку ей алць дой таланць.’
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
23Стэпынул сэу й-а зис: ‘Бине, роб бун ши крединчос, ай фост крединчос ын пуцине лукрурь, те вой пуне песте мулте лукрурь; интрэ ын букурия стэпынулуй тэу!’
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
24Чел че ну примисе декыт ун талант а венит ши ел ши а зис: ‘Доамне, ам штиут кэ ешть ом аспру, каре сечерь де унде н-ай семэнат ши стрынӂь де унде н-ай вынтурат:
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
25мь-а фост тямэ ши м-ам дус де ць-ам аскунс талантул ын пэмынт; ятэ-ць че есте ал тэу!’
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
26Стэпынул сэу й-а рэспунс: ‘Роб виклян ши ленеш! Ай штиут кэ сечер де унде н-ам семэнат ши кэ стрынг де унде н-ам вынтурат,
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
27прин урмаре се кэдя ка ту сэ-мь фи дат баний ла зарафь, ши, ла вениря мя, еу мь-аш фи луат ынапой ку добындэ че есте ал меу!
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
28Луаци-й дар талантул ши даци-л челуй че аре зече таланць.
29Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
29Пентру кэчелуй че аре, и се ва да ши ва авя де присос, дар де ла чел че н-аре, се ва луа ши че аре!
30І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
30Яр пе робул ачела нетребник, арункаци-л ынынтунерикул де афарэ: аколо вор фи плынсул ши скрышниря динцилор.’
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
31Кынд ва вени Фиул омулуй ын слава Са, ку тоць сфинций ынӂерь, ва шедя пе скаунул де домние ал славей Сале.
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
32Тоате нямуриле ворфи адунате ынаинтя Луй. Елый ва деспэрци пе уний де алций кум деспарте пэсторул оиле де капре;
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
33ши ва пуне оиле ла дряпта, яр капреле ла стынга Луй.
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
34Атунч, Ымпэратул ва зиче челор де ла дряпта Луй: ‘Вениць, бинекувынтаций Татэлуй Меу, де моштеницьЫмпэрэция, карев-а фост прегэтитэ де ла ынтемееря лумий.
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
35Кэчам фост флэмынд ши Мь-аць дат де мынкат; Мь-а фост сете ши Мь-аць дат де бэут; ам фост стрэинши М-аць примит;
36нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
36ам фост голши М-аць ымбрэкат; ам фост болнав ши аць венит сэ Мэ ведець; ам фост ынтемницэ ши аць венит пе ла Мине.’
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
37Атунч, чей неприхэниць Ый вор рэспунде: ‘Доамне, кынд Те-ам вэзут ной флэмынд ши Ць-ам дат сэ мэнынчь сау фиинду-Ць сете ши Ць-ам дат де ай бэут?
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?
38Кынд Те-ам вэзут ной стрэин ши Те-ам примит сау гол ши Те-ам ымбрэкат?
39Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
39Кынд Те-ам вэзут ной болнав сау ын темницэ ши ам венит пе ла Тине?’
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
40Дрепт рэспунс, Ымпэратул ле ва зиче: ‘Адевэрат вэ спун кэ, орь де кыте орьаць фэкут ачесте лукрурь унуя дин ачешть фоарте неынсемнаць фраць ай Мей, Мие Ми ле-аць фэкут.’
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
41Апой ва зиче челор де ла стынга Луй: ‘Дучеци-вэде ла Мине, блестемацилор, ынфокул чел вешник, каре а фост прегэтит дяволулуйши ынӂерилор луй!
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
42Кэч ам фост флэмынд, ши ну Мь-аць дат сэ мэнынк; Мь-а фост сете, ши ну Мь-аць дат сэ бяу;
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
43ам фост стрэин, ши ну М-аць примит; ам фост гол, ши ну М-аць ымбрэкат; ам фост болнав ши ын темницэ, ши н-аць венит пе ла Мине.’
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
44Атунч, Ый вор рэспунде ши ей: ‘Доамне, кынд Те-ам вэзут ной флэмынд, сау фиинду-Ць сете, сау стрэин, сау гол, сау болнав, сау ын темницэ, ши ну Ць-ам служит?’
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
45Ши Ел, дрепт рэспунс, ле ва зиче: ‘Адевэрат вэ спун кэ, орь де кыте орьн-аць фэкут ачесте лукрурь унуя динтр-ачешть фоарте неынсемнаць фраць ай Мей, Мие ну Ми ле-аць фэкут.’
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
46Ши ачештя вормерӂе ын педяпса вешникэ, яр чей неприхэниць вор мерӂе ын вяца вешникэ.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.