Маттея 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.
1Ын время ачея, Исус тречя прин лануриле де грыу ынтр-о зи де Сабат. Ученичий Луй, каре ерау флэмынзь, ау ынчепут сэ смулгэ спиче де грыу ши сэ ле мэнынче.
2Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.
2Фарисеий, кынд ау вэзут лукрул ачеста, Й-ау зис: „Уйте кэ ученичий Тэй фак че ну есте ынгэдуит сэ факэ ын зиуа Сабатулуй.”
3Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
3Дар Исус ле-а рэспунс: „Оаре н-аць читит чеа фэкут Давид кынд а флэмынзит, ел ши чей че ерау ымпреунэ ку ел?
4як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?
4Кум а интрат ын Каса луй Думнезеу ши а мынкат пынилепентру пунеря ынаинтя Домнулуй, пе каре ну-й ера ынгэдуит сэ ле мэнынче нич луй, нич челор че ерау ку ел, чинумай преоцилор?
5Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?
5Сау н-аць читит ын Леӂекэ, ын зилеле де Сабат, преоций калкэ Сабатул ын Темплу, ши тотушь сунт невиноваць?
6Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.
6Дар Еу вэ спун кэ аич есте Унулмай маре декыт Темплул.
7А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.
7Дакэ аць фи штиут че ынсямнэ: ‘Милэвоеск, яр ну жертфе’, н-аць фи осындит пе ниште невиноваць.
8Бо Син чоловічий — Він Господь і суботи.
8Кэч Фиул омулуй есте Домн ши ал Сабатулуй.”
9І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх.
9Исус а плекат де аколо ши а интрат ын синагогэ.
10І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.
10Ши ятэ кэ ын синагогэ ера ун ом каре авя о мынэ ускатэ. Ей, ка сэ поатэ ынвинуи пе Исус, Л-ау ынтребат: „Есте ынгэдуит а виндека ын зилеле де Сабат?”
11Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?
11Ел ле-а рэспунс: „Чине есте омул ачела динтре вой каре, дакэ аре о оае ши-йкаде ынтр-о гроапэ, ын зиуа Сабатулуй, сэ н-о апуче ши с-о скоатэ афарэ?
12Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.
12Ку кыт май де прец есте деч ун ом декыт о оае? Де ачея есте ынгэдуит а фаче бине ын зилеле де Сабат.”
13Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.
13Атунч а зис омулуй ачелуя: „Ынтинде-ць мына!” Ел а ынтинс-о ши мына с-а фэкут сэнэтоасэ, ка ши чялалтэ.
14Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.
14Фарисеий ау ешит афарэ ши с-ау сфэтуит кум сэ омоаре пе Исус.
15Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,
15Дар Исус, ка унул каре штия лукрул ачеста, а плекат де аколо. Дупэ Ел ау мерс мулте нороаде. Ел а тэмэдуит пе тоць болнавий
16та й наказав їм, щоб не виявляли Його:
16ши ле-а порунчит ку тот динадинсул сэ ну-Л факэ куноскут,
17щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:
17ка сэ се ымплиняскэ че фусесе вестит прин пророкул Исая, каре зиче:
18Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;
18„Ятэ Робул Меу, пе каре Л-ам алес, Пряюбитул Меу, ын каре суфлетул Меу ышь гэсеште плэчеря. Вой пуне Духул Меу песте Ел ши ва вести нямурилор жудеката.
19не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;
19Ел ну Се ва луа ла чартэ, нич ну ва стрига. Ши нимень ну-Й ва аузи гласул пе улице.
20приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;
20Ну ва фрынӂе о трестие руптэ ши нич ну ва стинӂе ун фитил каре фумегэ, пынэ ва фаче сэ бируе жудеката.
21і на ймя його вповати муть погане.
21Ши нямуриле вор нэдэждуи ын Нумеле Луй.”
22Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.
22Атунч, Й-ау адус ун ындрэчит орб ши мут ши Исус л-а тэмэдуит, аша кэ мутул ворбя ши ведя.
23І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
23Тоате нороаделе, мирате, зичяу: „Ну кумва есте ачеста Фиул луй Давид?”
24Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.
24Кынд ау аузит фарисеий лукрул ачеста, ау зис: „Омул ачеста ну скоате драчий декыт ку Беелзебул, домнул драчилор!”
25Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.
25Исус, каре ле куноштя гындуриле, ле-а зис: „Орьче ымпэрэцие дезбинатэ ымпотрива ей ынсэшь есте пустиитэ ши орьче четате сау касэ дезбинатэ ымпотрива ей ынсэшь ну поате дэйнуи.
26І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?
26Дакэ Сатана скоате пе Сатана, есте дезбинат; деч кум поате дэйнуи ымпэрэция луй?
27І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.
27Ши дакэ Еу скот афарэ драчий ку ажуторул луй Беелзебул, фиий воштри ку чине-й скот? Де ачея, ей вор фи жудекэторий воштри.
28Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.
28Дар дакэ Еу скот афарэ драчий ку Духул луй Думнезеу, атунч Ымпэрэциялуй Думнезеу а венит песте вой.
29Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?
29Сау,кум поате чинева сэ интре ын каса челуй таре ши сэ-й жефуяскэ господэрия, дакэ н-а легат май ынтый пе чел таре? Нумай атунч ый ва жефуи каса.
30Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.
30Чине ну есте ку Мине есте ымпотрива Мя ши чине ну стрынӂе ку Мине рисипеште.
31Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.
31Де ачея вэ спун: Орьчепэкат ши орьче хулэ вор фи ертате оаменилор, дархула ымпотрива Духулуй Сфынт ну ле ва фи ертатэ.
32І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.
32Орьчине ва ворбиымпотрива Фиулуй омулуй ва фи ертат, дар орьчине ва ворби ымпотрива Духулуй Сфынт ну ва фи ертат нич ын вякул ачеста, нич ын чел виитор.
33Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу.
33Орь фачець помул бун ши родуллуй бун, орь фачець помул рэу ши родул луй рэу; кэч помул се куноаште дупэ родул луй.
34Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.
34Пуйде нэпырчь, кум аць путя вой сэ спунець лукрурь буне, кынд вой сунтець рэй? Кэчдин присосул инимий ворбеште гура.
35Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.
35Омул бун скоате лукрурь буне дин вистиерия бунэ а инимий луй, дар омул рэу скоате лукрурь реле дин вистиерия ря а инимий луй.
36Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня.
36Вэ спун кэ, ын зиуа жудекэций, оамений вор да сокотялэ де орьче кувынт нефолоситор, пе каре-л вор фи ростит.
37Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.
37Кэч дин кувинтеле тале вей фи скос фэрэ винэ ши дин кувинтеле тале вей фи осындит.”
38Озвались тодї проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.
38Атунч, уний дин кэртурарь ши дин фарисей ау луат кувынтул ши Й-ау зис: „Ынвэцэторуле, ам вря сэ ведем ун семн де ла Тине!”
39Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.
39Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Ун ням виклян ши прякурварчере ун семн, дар ну и се ва да алт семн декыт семнул пророкулуй Иона.
40Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.
40Кэч, дупэ кум Иона а стат трей зиле ши трей нопць ын пынтечеле китулуй, тот аша ши Фиул омулуй ва ста трей зиле ши трей нопць ын инима пэмынтулуй.
41Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній; а ось тут більший од Йони.
41Бэрбацийдин Ниниве се вор скула алэтурь де нямул ачеста ын зиуа жудекэций ши-лвор осынди, пентру кэей с-ау покэит ла проповэдуиря луй Иона; ши ятэ кэ аич есте Унул май маре декыт Иона.
42Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудростї Соломонової; а ось тут більший од Соломона.
42Ымпэрэтясаде ла Мязэзи се ва скула алэтурь де нямул ачеста ын зиуа жудекэций ши-л ва осынди, пентру кэ еа а венит де ла марӂиниле пэмынтулуй ка сэ аудэ ынцелепчуня луй Соломон; ши ятэ кэ аич есте Унул май маре декыт Соломон.
43Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.
43Духулнекурат, кынд а ешит динтр-ун ом, умблэприн локурь фэрэ апэ, кэутынд одихнэ ши н-о гэсеште.
44Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.
44Атунч зиче: ‘Мэ вой ынтоарче ын каса мя, де унде ам ешит.’ Ши, кынд вине ын еа, о гэсеште гоалэ, мэтуратэ ши ымподобитэ.
45Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.
45Атунч се дуче ши я ку ел алте шапте духурь май реле декыт ел: интрэ ын касэ, локуеск аколо, шистаря дин урмэ а омулуй ачестуя ажунӂе май ря декыт чя динтый. Токмай аша се ва ынтымпла ши ку ачест ням виклян.”
46Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
46Пе кынд ворбя ынкэ Исус нороаделор, ятэ кэ мама ши фраций Луй стэтяу афарэ ши кэутау сэ ворбяскэ ку Ел.
47Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.
47Атунч, чинева Й-а зис: „Ятэ, мама Та ши фраций Тэй стау афарэ ши каутэ сэ ворбяскэ ку Тине.”
48Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?
48Дар Исус а рэспунс челуй че-Й адусесе штиря ачаста: „Чине есте мама Мя ши каре сунт фраций Мей?”
49І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!
49Апой, Шь-а ынтинс мына спре ученичий Сэй ши а зис: „Ятэ мама Мя ши фраций Мей!
50Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.
50Кэч орьчинефаче воя Татэлуй Меу каре есте ын черурь, ачела Ымь есте фрате, сорэ ши мамэ.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.