Маттея 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
1Атунч, ниште фарисей ши ниште кэртурарь дин Иерусалим ау венит ла Исус ши Й-ау зис:
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
2„Пентру че калкэ ученичий Тэй датина бэтрынилор? Кэч ну-шь спалэ мыниле кынд мэнынкэ.”
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
3Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Дар вой де че кэлкаць порунка луй Думнезеу ын фолосул датиний воастре?
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
4Кэч Думнезеу а зис: ‘Чинстештепе татэл тэу ши пе мама та’ ши: ‘Чинева грэи де рэу пе татэл сэу сау пе мама са сэ фие педепсит негрешит ку моартя.’
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
5Дарвой зичець: ‘Чине ва зиче татэлуй сэу сау мамей сале: «Орь ку че те-аш путя ажута, л-ам ынкинат луй Думнезеу»
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
6ну май есте цинут сэ чинстяскэ пе татэл сэу сау пе мама са.’ Ши аць десфиинцат астфел кувынтул луй Думнезеу ын фолосул датиний воастре.
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
7Фэцарничилор, бине а пророчит Исая деспре вой, кынд а зис:
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
8‘Нородул ачестасе апропие де Мине ку гура ши Мэ чинстеште ку бузеле, дар инима луй есте департе де Мине.
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
9Деӂяба Мэ чинстеск ей ынвэцындка ынвэцэтурь ниште порунчь оменешть.’”
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
10Исус а кемат мулцимя ла Сине ши а зис: „Аскултаць ши ынцелеӂець:
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
11Нуче интрэ ын гурэ спуркэ пе ом, чи че есе дин гурэ, ачея спуркэ пе ом.”
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
12Атунч, ученичий Луй с-ау апропият ши Й-ау зис: „Штий кэ фарисеий ау гэсит причинэ де потикнире ын кувинтеле пе каре ле-ау аузит?”
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
13Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Орьчерэсад пе каре ну л-а сэдит Татэл Меу чел череск ва фи смулс дин рэдэчинэ.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
14Лэсаци-й: сунтниште кэлэузе оарбе; ши кынд ун орб кэлэузеште пе ун алт орб, вор кэдя амындой ын гроапэ.”
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
15Петру а луат кувынтул ши Й-а зис: „Деслушеште-не пилда ачаста.”
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
16Исус а зис: „Шивой тот фэрэ причепере сунтець?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
17Ну ынцелеӂець кэ орьчеинтрэ ын гурэ мерӂе ын пынтече ши апой есте арункат афарэ, ын хазна?
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
18Дар чеесе дин гурэ вине дин инимэ, ши ачея спуркэ пе ом.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
19Кэчдин инимэ ес гындуриле реле, учидериле, прякурвииле, курвииле, фуртишагуриле, мэртурииле минчиноасе, хулеле.
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
20Ятэ лукруриле каре спуркэ пе ом, дар а мынка ку мыниле неспэлате ну спуркэ пе ом.”
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
21Исус, дупэ че а плекат де аколо, С-а дус ын пэрциле Тирулуй ши але Сидонулуй.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
22Ши ятэ кэ о фемее кананеянкэ а венит дин цинутуриле ачеля ши а ынчепут сэ стриӂе кэтре Ел: „Ай милэ де мине, Доамне, Фиул луй Давид! Фийкэ-мя есте мунчитэ рэу де ун драк.”
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
23Ел ну й-а рэспунс ничун кувынт. Ши ученичий Луй с-ау апропият ши Л-ау ругат стэруитор: „Дэ-й друмул, кэч стригэ дупэ ной.”
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
24Дрепт рэспунс, Ел а зис: „Еуну сунт тримис декыт ла оиле пердуте але касей луй Исраел.”
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
25Дар еа а венит ши И с-а ынкинат, зикынд: „Доамне, ажутэ-мь!”
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
26Дрепт рэспунс, Ел й-а зис: „Ну есте бине сэ ей пыня копиилор ши с-о арунчь ла кэцей!”
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
27„Да, Доамне”, а зис еа, „дар ши кэцеий мэнынкэ фиримитуриле каре кад де ла маса стэпынилор лор.”
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
28Атунч, Исус й-а зис: „О, фемее, маре есте крединца та! Факэ-ци-се кум воешть.” Ши фийка ей с-а тэмэдуит кяр ын часул ачела.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
29Исус а плекат дин локуриле ачеля ши а венит лынгэ Маря Галилеий. С-а суит пе мунте ши а шезут жос аколо.
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
30Атунч ау венит ла Ел мулте нороаде, авынд ку еле шкьопь, орбь, муць, чунӂь ши мулць алць болнавь. Й-ау пус ла пичоареле Луй ши Ел й-а тэмэдуит;
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
31аша кэ нороаделе се мирау кынд ау вэзут кэ муций ворбеск, чунӂий се ынсэнэтошеск, шкьопий умблэ ши орбий вэд; ши слэвяу пе Думнезеул луй Исраел.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
32Исус а кемат пе ученичий Сэй ши ле-а зис: „Мь-есте милэ де глоата ачаста, кэч ятэ кэ де трей зиле аштяптэ лынгэ Мине ши н-ау че мынка. Ну вряу сэ ле дау друмул флэмынзь, ка ну кумва сэ лешине де фоаме пе друм.”
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
33Ученичий Й-ау зис: „Де унде сэ луэм ын пустиул ачеста атытя пынь ка сэ сэтурэм атыта глоатэ?”
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
34„Кыте пынь авець?” , й-а ынтребат Исус. „Шапте”, Й-ау рэспунс ей, „ши пуцинь пештишорь.”
35І звелїв народові посїдати на землї.
35Атунч, Исус а порунчит нородулуй сэ шадэ пе пэмынт.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
36А луат челе шапте пынь ши пештишорий ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, а фрынт ши а дат ученичилор, яр ученичий ау ымпэрцит нородулуй.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
37Ау мынкат тоць ши с-ау сэтурат; ши с-ау ридикат шапте кошнице плине ку рэмэшицеле де фиримитурь.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
38Чей че мынкасерэ ерау патру мий де бэрбаць, афарэ де фемей ши де копий.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
39Ын урмэ, Исус а дат друмул нороаделор, С-а суит ын корабие ши а трекут ын цинутул Магдалей.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.