Маттея 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
1Then came to Jesus scribes and Pharisees, which were of Jerusalem, saying,
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
2Why do thy disciples transgress the tradition of the elders? for they wash not their hands when they eat bread.
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
3But he answered and said unto them, Why do ye also transgress the commandment of God by your tradition?
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
4For God commanded, saying, Honour thy father and mother: and, He that curseth father or mother, let him die the death.
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
5But ye say, Whosoever shall say to his father or his mother, It is a gift, by whatsoever thou mightest be profited by me;
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
6And honour not his father or his mother, he shall be free . Thus have ye made the commandment of God of none effect by your tradition.
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
7Ye hypocrites, well did Esaias prophesy of you, saying,
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
8This people draweth nigh unto me with their mouth, and honoureth me with their lips; but their heart is far from me.
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
9But in vain they do worship me, teaching for doctrines the commandments of men.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
10¶ And he called the multitude, and said unto them, Hear, and understand:
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
11Not that which goeth into the mouth defileth a man; but that which cometh out of the mouth, this defileth a man.
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
12Then came his disciples, and said unto him, Knowest thou that the Pharisees were offended, after they heard this saying?
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
13But he answered and said, Every plant, which my heavenly Father hath not planted, shall be rooted up.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
14Let them alone: they be blind leaders of the blind. And if the blind lead the blind, both shall fall into the ditch.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
15Then answered Peter and said unto him, Declare unto us this parable.
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
16And Jesus said, Are ye also yet without understanding?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
17Do not ye yet understand, that whatsoever entereth in at the mouth goeth into the belly, and is cast out into the draught?
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
18But those things which proceed out of the mouth come forth from the heart; and they defile the man.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
19For out of the heart proceed evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witness, blasphemies:
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
20These are the things which defile a man: but to eat with unwashen hands defileth not a man.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
21¶ Then Jesus went thence, and departed into the coasts of Tyre and Sidon.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
22And, behold, a woman of Canaan came out of the same coasts, and cried unto him, saying, Have mercy on me, O Lord, thou Son of David; my daughter is grievously vexed with a devil.
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
23But he answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying, Send her away; for she crieth after us.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
24But he answered and said, I am not sent but unto the lost sheep of the house of Israel.
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
25Then came she and worshipped him, saying, Lord, help me.
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
26But he answered and said, It is not meet to take the children’s bread, and to cast it to dogs.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
27And she said, Truth, Lord: yet the dogs eat of the crumbs which fall from their masters’ table.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
28Then Jesus answered and said unto her, O woman, great is thy faith: be it unto thee even as thou wilt. And her daughter was made whole from that very hour.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
29And Jesus departed from thence, and came nigh unto the sea of Galilee; and went up into a mountain, and sat down there.
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
30And great multitudes came unto him, having with them those that were lame, blind, dumb, maimed, and many others, and cast them down at Jesus’ feet; and he healed them:
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
31Insomuch that the multitude wondered, when they saw the dumb to speak, the maimed to be whole, the lame to walk, and the blind to see: and they glorified the God of Israel.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
32¶ Then Jesus called his disciples unto him , and said, I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days, and have nothing to eat: and I will not send them away fasting, lest they faint in the way.
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
33And his disciples say unto him, Whence should we have so much bread in the wilderness, as to fill so great a multitude?
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
34And Jesus saith unto them, How many loaves have ye? And they said, Seven, and a few little fishes.
35І звелїв народові посїдати на землї.
35And he commanded the multitude to sit down on the ground.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
36And he took the seven loaves and the fishes, and gave thanks, and brake them , and gave to his disciples, and the disciples to the multitude.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
37And they did all eat, and were filled: and they took up of the broken meat that was left seven baskets full.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
38And they that did eat were four thousand men, beside women and children.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
39And he sent away the multitude, and took ship, and came into the coasts of Magdala.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.