Маттея 13
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
1The same day went Jesus out of the house, and sat by the sea side.
2І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
2And great multitudes were gathered together unto him, so that he went into a ship, and sat; and the whole multitude stood on the shore.
3І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
3And he spake many things unto them in parables, saying, Behold, a sower went forth to sow;
4і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
4And when he sowed, some seeds fell by the way side, and the fowls came and devoured them up:
5Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
5Some fell upon stony places, where they had not much earth: and forthwith they sprung up, because they had no deepness of earth:
6як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
6And when the sun was up, they were scorched; and because they had no root, they withered away.
7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
7And some fell among thorns; and the thorns sprung up, and choked them:
8Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
8But other fell into good ground, and brought forth fruit, some an hundredfold, some sixtyfold, some thirtyfold.
9Хто має уші слухати, нехай слухає.
9Who hath ears to hear, let him hear.
10І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
10And the disciples came, and said unto him, Why speakest thou unto them in parables?
11Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
11He answered and said unto them, Because it is given unto you to know the mysteries of the kingdom of heaven, but to them it is not given.
12Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
12For whosoever hath, to him shall be given, and he shall have more abundance: but whosoever hath not, from him shall be taken away even that he hath.
13Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
13Therefore speak I to them in parables: because they seeing see not; and hearing they hear not, neither do they understand.
14І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
14And in them is fulfilled the prophecy of Esaias, which saith, By hearing ye shall hear, and shall not understand; and seeing ye shall see, and shall not perceive:
15Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
15For this people’s heart is waxed gross, and their ears are dull of hearing, and their eyes they have closed; lest at any time they should see with their eyes, and hear with their ears, and should understand with their heart, and should be converted, and I should heal them.
16Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
16But blessed are your eyes, for they see: and your ears, for they hear.
17Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
17For verily I say unto you, That many prophets and righteous men have desired to see those things which ye see, and have not seen them ; and to hear those things which ye hear, and have not heard them.
18Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
18¶ Hear ye therefore the parable of the sower.
19Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
19When any one heareth the word of the kingdom, and understandeth it not, then cometh the wicked one , and catcheth away that which was sown in his heart. This is he which received seed by the way side.
20А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
20But he that received the seed into stony places, the same is he that heareth the word, and anon with joy receiveth it;
21тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
21Yet hath he not root in himself, but dureth for a while: for when tribulation or persecution ariseth because of the word, by and by he is offended.
22А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся безʼовочним.
22He also that received seed among the thorns is he that heareth the word; and the care of this world, and the deceitfulness of riches, choke the word, and he becometh unfruitful.
23Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
23But he that received seed into the good ground is he that heareth the word, and understandeth it ; which also beareth fruit, and bringeth forth, some an hundredfold, some sixty, some thirty.
24Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
24¶ Another parable put he forth unto them, saying, The kingdom of heaven is likened unto a man which sowed good seed in his field:
25як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
25But while men slept, his enemy came and sowed tares among the wheat, and went his way.
26Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
26But when the blade was sprung up, and brought forth fruit, then appeared the tares also.
27І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
27So the servants of the householder came and said unto him, Sir, didst not thou sow good seed in thy field? from whence then hath it tares?
28Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
28He said unto them, An enemy hath done this. The servants said unto him, Wilt thou then that we go and gather them up?
29Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
29But he said, Nay; lest while ye gather up the tares, ye root up also the wheat with them.
30Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
30Let both grow together until the harvest: and in the time of harvest I will say to the reapers, Gather ye together first the tares, and bind them in bundles to burn them: but gather the wheat into my barn.
31Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
31¶ Another parable put he forth unto them, saying, The kingdom of heaven is like to a grain of mustard seed, which a man took, and sowed in his field:
32Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
32Which indeed is the least of all seeds: but when it is grown, it is the greatest among herbs, and becometh a tree, so that the birds of the air come and lodge in the branches thereof.
33Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
33¶ Another parable spake he unto them; The kingdom of heaven is like unto leaven, which a woman took, and hid in three measures of meal, till the whole was leavened.
34Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
34All these things spake Jesus unto the multitude in parables; and without a parable spake he not unto them:
35щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
35That it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying, I will open my mouth in parables; I will utter things which have been kept secret from the foundation of the world.
36Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
36Then Jesus sent the multitude away, and went into the house: and his disciples came unto him, saying, Declare unto us the parable of the tares of the field.
37Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
37He answered and said unto them, He that soweth the good seed is the Son of man;
38а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
38The field is the world; the good seed are the children of the kingdom; but the tares are the children of the wicked one ;
39ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
39The enemy that sowed them is the devil; the harvest is the end of the world; and the reapers are the angels.
40Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
40As therefore the tares are gathered and burned in the fire; so shall it be in the end of this world.
41Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
41The Son of man shall send forth his angels, and they shall gather out of his kingdom all things that offend, and them which do iniquity;
42та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
42And shall cast them into a furnace of fire: there shall be wailing and gnashing of teeth.
43Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
43Then shall the righteous shine forth as the sun in the kingdom of their Father. Who hath ears to hear, let him hear.
44Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
44¶ Again, the kingdom of heaven is like unto treasure hid in a field; the which when a man hath found, he hideth, and for joy thereof goeth and selleth all that he hath, and buyeth that field.
45Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
45¶ Again, the kingdom of heaven is like unto a merchant man, seeking goodly pearls:
46і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
46Who, when he had found one pearl of great price, went and sold all that he had, and bought it.
47Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
47¶ Again, the kingdom of heaven is like unto a net, that was cast into the sea, and gathered of every kind:
48як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
48Which, when it was full, they drew to shore, and sat down, and gathered the good into vessels, but cast the bad away.
49Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
49So shall it be at the end of the world: the angels shall come forth, and sever the wicked from among the just,
50та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
50And shall cast them into the furnace of fire: there shall be wailing and gnashing of teeth.
51І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
51Jesus saith unto them, Have ye understood all these things? They say unto him, Yea, Lord.
52Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
52Then said he unto them, Therefore every scribe which is instructed unto the kingdom of heaven is like unto a man that is an householder, which bringeth forth out of his treasure things new and old.
53І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
53¶ And it came to pass, that when Jesus had finished these parables, he departed thence.
54І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
54And when he was come into his own country, he taught them in their synagogue, insomuch that they were astonished, and said, Whence hath this man this wisdom, and these mighty works?
55Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
55Is not this the carpenter’s son? is not his mother called Mary? and his brethren, James, and Joses, and Simon, and Judas?
56хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
56And his sisters, are they not all with us? Whence then hath this man all these things?
57І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
57And they were offended in him. But Jesus said unto them, A prophet is not without honour, save in his own country, and in his own house.
58І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
58And he did not many mighty works there because of their unbelief.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.