Маттея 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
1At that time Herod the tetrarch heard of the fame of Jesus,
2і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
2And said unto his servants, This is John the Baptist; he is risen from the dead; and therefore mighty works do shew forth themselves in him.
3Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
3¶ For Herod had laid hold on John, and bound him, and put him in prison for Herodias’ sake, his brother Philip’s wife.
4Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
4For John said unto him, It is not lawful for thee to have her.
5І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
5And when he would have put him to death, he feared the multitude, because they counted him as a prophet.
6У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
6But when Herod’s birthday was kept, the daughter of Herodias danced before them, and pleased Herod.
7За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
7Whereupon he promised with an oath to give her whatsoever she would ask.
8Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
8And she, being before instructed of her mother, said, Give me here John Baptist’s head in a charger.
9І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
9And the king was sorry: nevertheless for the oath’s sake, and them which sat with him at meat, he commanded it to be given her .
10І, пославши, стяв Йоана в темницї.
10And he sent, and beheaded John in the prison.
11І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
11And his head was brought in a charger, and given to the damsel: and she brought it to her mother.
12І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
12And his disciples came, and took up the body, and buried it, and went and told Jesus.
13Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
13¶ When Jesus heard of it , he departed thence by ship into a desert place apart: and when the people had heard thereof , they followed him on foot out of the cities.
14І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
14And Jesus went forth, and saw a great multitude, and was moved with compassion toward them, and he healed their sick.
15Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
15¶ And when it was evening, his disciples came to him, saying, This is a desert place, and the time is now past; send the multitude away, that they may go into the villages, and buy themselves victuals.
16Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
16But Jesus said unto them, They need not depart; give ye them to eat.
17Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
17And they say unto him, We have here but five loaves, and two fishes.
18Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
18He said, Bring them hither to me.
19І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
19And he commanded the multitude to sit down on the grass, and took the five loaves, and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed, and brake, and gave the loaves to his disciples, and the disciples to the multitude.
20І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
20And they did all eat, and were filled: and they took up of the fragments that remained twelve baskets full.
21А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
21And they that had eaten were about five thousand men, beside women and children.
22І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
22¶ And straightway Jesus constrained his disciples to get into a ship, and to go before him unto the other side, while he sent the multitudes away.
23А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
23And when he had sent the multitudes away, he went up into a mountain apart to pray: and when the evening was come, he was there alone.
24Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
24But the ship was now in the midst of the sea, tossed with waves: for the wind was contrary.
25У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
25And in the fourth watch of the night Jesus went unto them, walking on the sea.
26І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
26And when the disciples saw him walking on the sea, they were troubled, saying, It is a spirit; and they cried out for fear.
27Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
27But straightway Jesus spake unto them, saying, Be of good cheer; it is I; be not afraid.
28Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
28And Peter answered him and said, Lord, if it be thou, bid me come unto thee on the water.
29Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
29And he said, Come. And when Peter was come down out of the ship, he walked on the water, to go to Jesus.
30Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
30But when he saw the wind boisterous, he was afraid; and beginning to sink, he cried, saying, Lord, save me.
31Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
31And immediately Jesus stretched forth his hand, and caught him, and said unto him, O thou of little faith, wherefore didst thou doubt?
32І як увійшли вони в човен, утих вітер.
32And when they were come into the ship, the wind ceased.
33А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
33Then they that were in the ship came and worshipped him, saying, Of a truth thou art the Son of God.
34І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
34¶ And when they were gone over, they came into the land of Gennesaret.
35І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
35And when the men of that place had knowledge of him, they sent out into all that country round about, and brought unto him all that were diseased;
36і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
36And besought him that they might only touch the hem of his garment: and as many as touched were made perfectly whole.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.