Маттея 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
1In illo tempore audivit Herodes tetrarcha famam Jesu:
2і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
2et ait pueris suis: Hic est Joannes Baptista: ipse surrexit a mortuis, et ideo virtutes operantur in eo.
3Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
3Herodes enim tenuit Joannem, et alligavit eum: et posuit in carcerem propter Herodiadem uxorem fratris sui.
4Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
4Dicebat enim illi Joannes: Non licet tibi habere eam.
5І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
5Et volens illum occidere, timuit populum: quia sicut prophetam eum habebant.
6У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
6Die autem natalis Herodis saltavit filia Herodiadis in medio, et placuit Herodi:
7За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
7unde cum juramento pollicitus est ei dare quodcumque postulasset ab eo.
8Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
8At illa præmonita a matre sua: Da mihi, inquit, hic in disco caput Joannis Baptistæ.
9І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
9Et contristatus est rex: propter juramentum autem, et eos qui pariter recumbebant, jussit dari.
10І, пославши, стяв Йоана в темницї.
10Misitque et decollavit Joannem in carcere.
11І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
11Et allatum est caput ejus in disco, et datum est puellæ, et attulit matri suæ.
12І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
12Et accedentes discipuli ejus, tulerunt corpus ejus, et sepelierunt illud: et venientes nuntiaverunt Jesu.
13Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
13Quod cum audisset Jesus, secessit inde in navicula, in locum desertum seorsum: et cum audissent turbæ, secutæ sunt eum pedestres de civitatibus.
14І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
14Et exiens vidit turbam multam, et misertus est eis, et curavit languidos eorum.
15Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
15Vespere autem facto, accesserunt ad eum discipuli ejus, dicentes: Desertus est locus, et hora jam præteriit: dimitte turbas, ut euntes in castella, emant sibi escas.
16Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
16Jesus autem dixit eis: Non habent necesse ire: date illis vos manducare.
17Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
17Responderunt ei: Non habemus hic nisi quinque panes et duos pisces.
18Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
18Qui ait eis: Afferte mihi illos huc.
19І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
19Et cum jussisset turbam discumbere super fœnum, acceptis quinque panibus et duobus piscibus, aspiciens in cælum benedixit, et fregit, et dedit discipulis panes, discipuli autem turbis.
20І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
20Et manducaverunt omnes, et saturati sunt. Et tulerunt reliquias, duodecim cophinos fragmentorum plenos.
21А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
21Manducantium autem fuit numerus quinque millia virorum, exceptis mulieribus et parvulis.
22І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
22Et statim compulit Jesus discipulos ascendere in naviculam, et præcedere eum trans fretum, donec dimitteret turbas.
23А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
23Et dimissa turba, ascendit in montem solus orare. Vespere autem facto solus erat ibi:
24Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
24navicula autem in medio mari jactabatur fluctibus: erat enim contrarius ventus.
25У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
25Quarta enim vigilia noctis, venit ad eos ambulans super mare.
26І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
26Et videntes eum super mare ambulantem, turbati sunt, dicentes: Quia phantasma est. Et præ timore clamaverunt.
27Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
27Statimque Jesus locutus est eis, dicens: Habete fiduciam: ego sum, nolite timere.
28Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
28Respondens autem Petrus, dixit: Domine, si tu es, jube me ad te venire super aquas.
29Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
29At ipse ait: Veni. Et descendens Petrus de navicula, ambulabat super aquam ut veniret ad Jesum.
30Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
30Videns vero ventum validum, timuit: et cum cœpisset mergi, clamavit dicens: Domine, salvum me fac.
31Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
31Et continuo Jesus extendens manum, apprehendit eum: et ait illi: Modicæ fidei, quare dubitasti?
32І як увійшли вони в човен, утих вітер.
32Et cum ascendissent in naviculam, cessavit ventus.
33А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
33Qui autem in navicula erant, venerunt, et adoraverunt eum, dicentes: Vere Filius Dei es.
34І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
34Et cum transfretassent, venerunt in terram Genesar.
35І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
35Et cum cognovissent eum viri loci illius, miserunt in universam regionem illam, et obtulerunt ei omnes male habentes:
36і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
36et rogabant eum ut vel fimbriam vestimenti ejus tangerent. Et quicumque tetigerunt, salvi facti sunt.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.