Маттея 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
1У то време дође глас до Ирода четворовласника о Исусу;
2і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
2и рече слугама својим: То је Јован крститељ; он устаде из мртвих, и зато чини чудеса.
3Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
3Јер Ирод ухвати Јована, свеза га и баци у тамницу Иродијаде ради жене Филипа брата свог.
4Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
4Јер му говораше Јован: Не можеш ти ње имати.
5І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
5И хтеде да га убије, али се побоја народа; јер га држаху за пророка.
6У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
6А кад беше дан рођења Иродовог, игра кћи Иродијадина пред њима и угоди Ироду.
7За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
7Зато и с клетвом обећа јој дати шта год заиште.
8Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
8А она научена од матере своје: Дај ми, рече, овде на кругу главу Јована крститеља.
9І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
9И забрину се цар; али клетве ради и оних који се гошћаху с њим, заповеди јој дати.
10І, пославши, стяв Йоана в темницї.
10И посла те посекоше Јована у тамници.
11І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
11И донесоше главу његову на кругу, и дадоше девојци, и однесе је матери својој.
12І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
12И дошавши ученици његови, узеше тело његово и укопаше га; и дођоше Исусу те јавише.
13Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
13И чувши Исус, отиде оданде у лађи у пусто место насамо. А кад то чуше људи, идоше за Њим пешице из градова.
14І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
14И изашавши Исус виде многи народ, и сажали му се за њих, и исцели болеснике њихове.
15Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
15А пред вече приступише к Њему ученици Његови говорећи: Овде је пусто место, а доцкан је већ; отпусти народ нека иде у села да купи себи хране.
16Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
16А Исус рече им: Не треба да иду; подајте им ви нека једу.
17Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
17А они рекоше Му: Немамо овде до само пет хлебова и две рибе.
18Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
18А Он рече: Донесите ми их овамо.
19І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
19И заповеди народу да поседају по трави; па узе оних пет хлебова и две рибе, и погледавши на небо благослови, и преломивши даде ученицима својим, а ученици народу.
20І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
20И једоше сви, и наситише се, и накупише комада што претече дванаест котарица пуних.
21А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
21А оних што су јели беше људи око пет хиљада, осим жена и деце.
22І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
22И одмах натера Исус ученике своје да уђу у лађу и напред да иду на оне стране док Он отпусти народ.
23А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
23И одступивши народ попе се на гору сам да се моли Богу. И увече беше онде сам.
24Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
24А лађа беше насред мора у невољи од валова, јер беше противан ветар.
25У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
25А у четврту стражу ноћи отиде к њима Исус идући по мору.
26І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
26И видевши Га ученици по мору где иде, поплашише се говорећи: То је утвара; и од страха повикаше.
27Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
27А Исус одмах рече им говорећи: Не бојте се; ја сам, не плашите се.
28Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
28А Петар одговарајући рече: Господе! Ако си Ти, реци ми да дођем к Теби по води.
29Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
29А Он рече: Ходи. И изишавши из лађе Петар иђаше по води да дође к Исусу.
30Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
30Но видећи ветар велики уплаши се, и почевши се топити, повика говорећи: Господе, помагај!
31Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
31И одмах Исус пруживши руку ухвати Петра, и рече му: Маловерни! Зашто се посумња?
32І як увійшли вони в човен, утих вітер.
32И кад уђоше у лађу, преста ветар.
33А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
33А који беху у лађи приступише и поклонише Му се говорећи: Ваистину Ти си Син Божји.
34І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
34И прешавши дођоше у земљу генисаретску.
35І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
35И познавши Га људи из оног места, послаше по свој оној околини, и донесоше к Њему све болеснике.
36і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
36И мољаху Га да се само дотакну скута од Његове хаљине; и који се дотакоше оздравише.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.