Маттея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
1И кад се приближише к Јерусалиму и дођоше у Витфагу к маслинској гори, онда Исус посла два ученика
2глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
2говорећи им: Идите у село што је према вама, и одмах ћете наћи магарицу привезану и магаре с њом: одрешите је и доведите ми.
3І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
3И ако вам ко рече шта, кажите да они требају Господу: и одмах ће их послати.
4Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
4А ово је све било да се збуде шта је казао пророк говорећи:
5Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
5Кажите кћери Сионовој: Ево цар твој иде теби кротак, и јаше на магарцу, и магарету сину магаричином.
6Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
6И ученици отидоше, и учинивши како им заповеди Исус.
7і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
7Доведоше магарицу и магаре, и метнуше на њих хаљине своје, и посадише Га на њих.
8Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
8А људи многи простреше хаљине своје по путу; а други резаху грање од дрвета и простираху по путу.
9Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
9А народ који иђаше пред Њим и за Њим, викаше говорећи: Осана Сину Давидовом! Благословен који иде у име Господње! Осана на висини!
10А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
10И кад Он уђе у Јерусалим, узбуни се сав град говорећи: Ко је то?
11Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
11А народ говораше: Ово је Исус пророк из Назарета галилејског.
12І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
12И уђе Исус у цркву Божју, и изгна све који продаваху и куповаху по цркви, и испремета трпезе оних што мењаху новце, и клупе оних што продаваху голубове.
13і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
13И рече им: У Писму стоји: Дом мој дом молитве нека се зове; а ви начинисте од њега пећину хајдучку.
14І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
14И приступише к Њему хроми и слепи у цркви, и исцели их.
15Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
15А кад видеше главари свештенички и књижевници чудеса што учини, и децу где вичу у цркви и говоре: Осана сину Давидовом, расрдише се.
16і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
16И рекоше Му: Чујеш ли шта ови говоре? А Исус рече им: Да! Зар нисте никад читали: Из уста мале деце и која сисају начинио си себи хвалу?
17І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
17И оставивши их изађе напоље из града у Витанију, и заноћи онде.
18Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
18А ујутру, враћајући се у град, огладне.
19І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
19И угледавши смокву једну крај пута дође к њој, и не нађе ништа на њој до лишће само, и рече јој: Да никад на теби не буде рода до века. И одмах усахну смоква.
20І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
20И видевши то ученици дивише се говорећи: Како одмах усахну смоква!
21Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
21А Исус одговарајући рече им: Заиста вам кажем: ако имате веру и не посумњате, не само смоквено учинићете, него и гори овој ако кажете: Дигни се и баци се у море, биће.
22і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
22И све што узиштете у молитви верујући, добићете.
23А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
23И кад дође у цркву и стаде учити, приступише к Њему главари свештенички и старешине народне говорећи: Каквом власти то чиниш? И ко ти даде власт ту?
24Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
24А Исус одговарајући рече им: Ја ћу вас упитати једну реч, коју ако ми кажете, и ја ћу вама казати каквом власти ово чиним.
25Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
25Крштење Јованово откуда би? Или с неба, или од људи? А они помишљаваху у себи говорећи: Ако кажемо: С неба, рећи ће нам: Зашто му дакле не веровасте?
26коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
26Ако ли кажемо: Од људи, бојимо се народа; јер сви Јована држаху за пророка.
27І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
27И одговарајући Исусу рекоше: Не знамо. Рече и Он њима: Ни ја вама нећу казати каквом власти ово чиним.
28Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
28Шта вам се чини? Човек неки имаше два сина; и дошавши к првом рече: Сине! Иди данас ради у винограду мом.
29Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
29А он одговарајући рече: Нећу; а после се раскаја и отиде.
30І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
30И приступивши к другом рече тако. А он одговарајући рече: Хоћу, господару; и не отиде.
31Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
31Који је од ове двојице испунио вољу очеву? Рекоше Му: Први. Рече им Исус: Заиста вам кажем да ће цариници и курве пре вас ући у царство Божје.
32Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
32Јер дође к вама Јован путем праведним, и не веровасте му; а цариници и курве вероваше му; и ви пошто видесте то, не раскајасте се да му верујете.
33Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
33Другу причу чујте: Беше човек домаћин који посади виноград, и огради га плотом, и ископа у њему пивницу, и начини кулу, и даде га виноградарима и отиде.
34Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
34А кад се приближи време родовима, посла слуге своје к виноградарима да приме родове његове.
35І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
35И виноградари похватавши слуге његове једног избише, а једног убише, а једног засуше камењем.
36Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
36Опет посла друге слуге, више него пре, и учинише им тако исто.
37На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
37А по том посла к њима сина свог говорећи: Постидеће се сина мог.
38Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
38А виноградари видевши сина рекоше међу собом: Ово је наследник; ходите да га убијемо, и да нама остане достојање његово.
39І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
39И ухватише га, па изведоше га напоље из винограда, и убише.
40Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
40Кад дође дакле господар од винограда шта ће учинити виноградарима оним?
41Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
41Рекоше Му: Злочинце ће злом смрти поморити; а виноград даће другим виноградарима, који ће му давати родове у своје време.
42Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
42А рече им Исус: Зар нисте никада читали у Писму: Камен који одбацише зидари, он је постао глава од угла; то би од Господа и дивно је у вашим очима.
43Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
43Зато вам кажем да ће се од вас узети царство Божје, и даће се народу који његове родове доноси.
44І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
44И ко падне на овај камен разбиће се; а на кога он падне сатрће га.
45І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
45И чувши главари свештенички и фарисеји приче Његове разумеше да за њих говори.
46І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.
46И гледаху да Га ухвате, али се побојаше народа, јер Га држаху за пророка.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.