Маттея 27
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
1А кад би ујутру, учинише веће сви главари свештенички и старешине народне за Исуса да Га погубе.
2і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
2И свезавши Га одведоше, и предаше Га Понтију Пилату, судији.
3Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
3Тада видевши Јуда издајник Његов да Га осудише раскаја се, и врати тридесет сребрника главарима свештеничким и старешинама
4кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
4говорећи: Ја сагреших што издадох крв праву. А они рекоше: Шта ми маримо за то? Ти ћеш видети.
5І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
5И бацивши сребрнике у цркви изиђе, и отиде те се обеси.
6Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
6А главари свештенички узевши сребрнике рекоше: Не ваља их метнути у црквену хазну, јер је узето за крв.
7Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
7Него се договорише те купише за њих лончареву њиву за гробље гостима.
8Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
8Од тога се и прозва она њива крвна њива и до данас.
9Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
9Тада се изврши шта је казао пророк Јеремија говорећи: И узеше тридесет сребрника, цену цењенога кога су ценили синови Израиљеви;
10і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
10и дадоше их за њиву лончареву, као што ми каза Господ.
11Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
11А Исус стаде пред судијом, и запита Га судија говорећи: Ти ли си цар јудејски? А Исус рече му: Ти кажеш.
12А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
12И кад Га тужаху главари свештенички и старешине, ништа не одговори.
13Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
13Тада рече ми Пилат: Чујеш ли шта на тебе сведоче?
14І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
14И не одговори му ни једну реч тако да се судија дивљаше врло.
15На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
15А о сваком празнику пасхе беше обичај у судије да пусти народу по једног сужња кога они хоће.
16Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
16А тада имаху знатног сужња по имену Варава.
17Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
17И кад се сабраше, рече им Пилат: Кога хоћете да вам пустим? Вараву или Исуса прозваног Христа?
18Знав бо, що через зависть видали Його.
18Јер знаше да су Га из зависти предали.
19Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
19А кад сеђаше у суду, поручи му жена његова говорећи: Немој се ти ништа мешати у суд тог праведника, јер сам данас у сну много пострадала њега ради.
20Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
20А главари свештенички и старешине наговорише народ да ишту Вараву, а Исуса да погубе.
21Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
21А судија одговарајући рече им: Кога хоћете од ове двојице да вам пустим? А они рекоше: Вараву.
22Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
22Рече им Пилат: А шта ћу чинити с Исусом прозваним Христом? Рекоше му сви: Да се разапне.
23Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
23Судија пак рече: А какво је зло учинио? А они гласно повикаше говорећи: Да се разапне.
24Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
24А кад виде Пилат да ништа не помаже него још већа буна бива, узе воду те уми руке пред народом говорећи: Ја нисам крив у крви овог праведника: ви ћете видети.
25І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
25И одговарајући сав народ рече: Крв његова на нас и на децу нашу.
26Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
26Тада пусти им Вараву, а Исуса шибавши предаде да се разапне.
27Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
27Тада војници судијини узеше Исуса у судницу и скупише на Њ сву чету војника.
28І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
28И свукавши Га обукоше Му скерлетну кабаницу.
29і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
29И оплетавши венац од трња метнуше Му на главу, и дадоше Му трску у десницу; и клекнувши на колена пред Њим ругаху Му се говорећи: Здраво, царе јудејски!
30І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
30И пљунувши на Њ узеше трску и бише Га по глави.
31І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
31И кад Му се наругаше, свукоше с Њега кабаницу, и обукоше Га у хаљине Његове, и поведоше Га да Га разапну.
32Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
32И излазећи нађоше човека из Кирине по имену Симона и натераше га да Му понесе крст.
33І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
33И дошавши на место које се зове Голгота, то јест костурница,
34дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
34дадоше Му да пије сирће помешано са жучи, и окусивши не хте да пије.
35Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
35А кад Га разапеше, разделише хаљине Његове бацивши коцке;
36І, посїдавши, стерегли Його там;
36и сеђаху онде те Га чуваху.
37і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
37И метнуше Му више главе кривицу Његову написану: Ово је Исус цар јудејски.
38Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
38Тада распеше с Њиме два хајдука, једног с десне а једног с леве стране.
39Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
39А који пролажаху хуљаху на Њ машући главама својим.
40і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
40И говорећи: Ти који цркву разваљујеш и за три дана начињаш помози сам себи; ако си син Божји, сиђи с крста.
41Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
41А тако и главари свештенички с књижевницима и старешинама подсмевајући се говораху:
42Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
42Другима поможе, а себи не може помоћи. Ако је цар Израиљев, нека сиђе сад с крста па ћемо га веровати.
43Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
43Он се уздао у Бога: нека му помогне сад, ако му је по вољи, јер говораше: Ја сам син Божји.
44Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
44Тако исто и хајдуци разапети с Њим ругаху Му се.
45Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
45А од шестог сата би тама по свој земљи до сата деветог.
46Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
46А око деветог сата повика Исус гласно говорећи: Или! Или! Лама савахтани? То јест: Боже мој! Боже мој! Зашто си ме оставио?
47Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
47А неки од оних што стајаху онде чувши то говораху: Овај зове Илију.
48І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
48И одмах отрча један од њих те узе сунђер, и напуни оцта, па натаче на трску, те Га појаше.
49Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
49А остали говораху: Стани да видимо хоће ли доћи Илија да му помогне.
50Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
50А Исус опет повика гласно и испусти душу.
51І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
51И гле, завеса црквена раздре се надвоје од горњег краја до доњег; и земља се потресе, и камење се распаде;
52і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
52и гробови се отворише, и усташе многа тела светих који су помрли;
53і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
53и изашавши из гробова, по васкрсењу Његовом, уђоше у свети град и показаше се многима.
54Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
54А капетан и који с њим чуваху Исуса видевши да се земља тресе и шта би, поплашише се врло говорећи: Заиста овај беше Син Божји.
55Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
55И онде беху и гледаху издалека многе жене које су ишле за Исусом из Галилеје и служиле Му.
56Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
56Међу којима беше Марија Магдалина и Марија мати Јаковљева и Јосијина и мати синова Зеведејевих.
57Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
57А кад би увече, дође човек богат из Ариматеје, по имену Јосиф, који је такође био ученик Исусов.
58Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
58Овај приступивши к Пилату замоли га за тело Исусово. Тада Пилат заповеди да му даду тело.
59І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
59И узевши Јосиф тело зави Га у платно чисто;
60положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
60и метну Га у нови свој гроб што је био исекао у камену; и наваливши велики камен на врата од гроба отиде.
61Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
61А онде беше Марија Магдалина и друга Марија, и сеђаху према гробу.
62Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
62Сутрадан пак по петку сабраше се главари свештенички и фарисеји код Пилата,
63кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
63и рекоше: Господару! Ми се опоменусмо да овај лажа каза још за живота: После три дана устаћу.
64Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
64Зато заповеди да се утврди гроб до трећег дана да не дођу како ученици његови ноћу и да га не украду и не кажу народу: Уста из мртвих; и биће последња превара гора од прве.
65Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
65Рече им Пилат: Ево вам страже, па идите те утврдите како знате.
66Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
66А они отишавши са стражом утврдише гроб, и запечатише камен.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.