Маттея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
1As they approached Jerusalem and came to Bethphage on the Mount of Olives, Jesus sent out two disciples,
2глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
2saying to them, “Go into the village ahead of you, and at once you will find a donkey tied there, with her colt beside her. Untie them and bring them to Me.
3І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
3If anyone questions you, tell him that the Lord needs them, and he will send them right away.”
4Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
4This took place to fulfill what was spoken through the prophet:
5Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
5“Say to the Daughter of Zion, ‘See, your King comes to you, gentle and riding on a donkey, on a colt, the foal of a donkey.’”
6Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
6So the disciples went and did as Jesus had directed them.
7і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
7They brought the donkey and the colt and laid their cloaks on them, and Jesus sat on them.
8Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
8A massive crowd spread their cloaks on the road, while others cut branches from the trees and spread them on the road.
9Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
9The crowds that went ahead of Him and those that followed were shouting: “Hosanna to the Son of David!” “Blessed is He who comes in the name of the Lord!” “Hosanna in the highest!”
10А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
10When Jesus had entered Jerusalem, the whole city was stirred and asked, “Who is this?”
11Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
11The crowds replied, “This is Jesus, the prophet from Nazareth in Galilee.”
12І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
12Then Jesus entered the temple courts and drove out all who were buying and selling there. He overturned the tables of the money changers and the seats of those selling doves.
13і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
13And He declared to them, “It is written: ‘My house will be called a house of prayer.’ But you are making it ‘a den of robbers.’”
14І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
14The blind and the lame came to Him at the temple, and He healed them.
15Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
15But the chief priests and scribes were indignant when they saw the wonders He performed and the children shouting in the temple courts, “Hosanna to the Son of David!”
16і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
16“Do you hear what these children are saying?” they asked. “Yes,” Jesus answered. “Have you never read: ‘From the mouths of children and infants You have ordained praise’?”
17І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
17Then He left them and went out of the city to Bethany, where He spent the night.
18Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
18In the morning, as Jesus was returning to the city, He was hungry.
19І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
19Seeing a fig tree by the road, He went up to it but found nothing on it except leaves. “May you never bear fruit again!” He said. And immediately the tree withered.
20І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
20When the disciples saw this, they marveled and asked, “How did the fig tree wither so quickly?”
21Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
21“Truly I tell you,” Jesus replied, “if you have faith and do not doubt, not only will you do what was done to the fig tree, but even if you say to this mountain, ‘Be lifted up and thrown into the sea,’ it will happen.
22і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
22If you believe, you will receive whatever you ask for in prayer.”
23А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
23When Jesus returned to the temple courts and began to teach, the chief priests and elders of the people came up to Him. “By what authority are You doing these things?” they asked. “And who gave You this authority?”
24Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
24“I will also ask you one question,” Jesus replied, “and if you answer Me, I will tell you by what authority I am doing these things.
25Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
25What was the source of John’s baptism? Was it from heaven or from men?” They deliberated among themselves and said, “If we say, ‘From heaven,’ He will ask, ‘Why then did you not believe him?’
26коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
26But if we say, ‘From men,’ we are afraid of the people, for they all regard John as a prophet.”
27І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
27So they answered, “We do not know.” And Jesus replied, “Neither will I tell you by what authority I am doing these things.
28Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
28But what do you think? There was a man who had two sons. He went to the first one and said, ‘Son, go and work today in the vineyard.’
29Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
29‘I will not,’ he replied. But later he changed his mind and went.
30І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
30Then the man went to the second son and told him the same thing. ‘I will, sir,’ he said. But he did not go.
31Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
31Which of the two did the will of his father?” “The first,” they answered. Jesus said to them, “Truly I tell you, the tax collectors and prostitutes are entering the kingdom of God before you.
32Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
32For John came to you in a righteous way and you did not believe him, but the tax collectors and prostitutes did. And even after you saw this, you did not repent and believe him.
33Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
33Listen to another parable: There was a landowner who planted a vineyard. He put a wall around it, dug a winepress in it, and built a tower. Then he rented it out to some tenants and went away on a journey.
34Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
34When the harvest time drew near, he sent his servants to the tenants to collect his share of the fruit.
35І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
35But the tenants seized his servants. They beat one, killed another, and stoned a third.
36Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
36Again, he sent other servants, more than the first group. But the tenants did the same to them.
37На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
37Finally, he sent his son to them. ‘They will respect my son,’ he said.
38Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
38But when the tenants saw the son, they said to one another, ‘This is the heir. Come, let us kill him and take his inheritance.’
39І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
39So they seized him and threw him out of the vineyard and killed him.
40Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
40Therefore, when the owner of the vineyard returns, what will he do to those tenants?”
41Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
41“He will bring those wretches to a wretched end,” they replied, “and will rent out the vineyard to other tenants who will give him his share of the fruit at harvest time.”
42Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
42Jesus said to them, “Have you never read in the Scriptures: ‘The stone the builders rejected has become the cornerstone. This is from the Lord, and it is marvelous in our eyes’?
43Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
43Therefore I tell you that the kingdom of God will be taken away from you and given to a people who will produce its fruit.
44І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
44He who falls on this stone will be broken to pieces, but he on whom it falls will be crushed.”
45І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
45When the chief priests and Pharisees heard His parables, they knew that Jesus was speaking about them.
46І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.
46Although they wanted to arrest Him, they were afraid of the crowds, because the people regarded Him as a prophet.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.