Маттея 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
1Once again, Jesus spoke to them in parables:
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
2“The kingdom of heaven is like a king who prepared a wedding banquet for his son.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
3He sent his servants to call those he had invited to the banquet, but they refused to come.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
4Again, he sent other servants and said, ‘Tell those who have been invited that I have prepared my dinner. My oxen and fattened cattle have been killed, and everything is ready. Come to the wedding banquet.’
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
5But they paid no attention and went away, one to his field, another to his business.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
6The rest seized his servants, mistreated them, and killed them.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
7The king was enraged, and he sent his troops to destroy those murderers and burn their city.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
8Then he said to his servants, ‘The wedding banquet is ready, but those I invited were not worthy.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
9Go therefore to the crossroads and invite to the banquet as many as you can find.’
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
10So the servants went out into the streets and gathered everyone they could find, both evil and good, and the wedding hall was filled with guests.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
11But when the king came in to see the guests, he spotted a man who was not dressed in wedding clothes.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
12‘Friend,’ he asked, ‘how did you get in here without wedding clothes?’ But the man was speechless.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
13Then the king told the servants, ‘Tie him hand and foot, and throw him into the outer darkness, where there will be weeping and gnashing of teeth.’
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
14For many are called, but few are chosen.”
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
15Then the Pharisees went out and conspired to trap Jesus in His words.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
16They sent their disciples to Him along with the Herodians. “Teacher,” they said, “we know that You are honest and that You teach the way of God in accordance with the truth. You seek favor from no one, because You pay no attention to external appearance.
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
17So tell us what You think: Is it lawful to pay taxes to Caesar or not?”
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
18But Jesus knew their evil intent and said, “You hypocrites, why are you testing Me?
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
19Show Me the coin used for the tax.” And they brought Him a denarius.
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
20“Whose image is this,” He asked, “and whose inscription?”
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
21“Caesar’s,” they answered. So Jesus told them, “Give to Caesar what is Caesar’s, and to God what is God’s.”
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
22And when they heard this, they were amazed. So they left Him and went away.
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
23That same day the Sadducees, who say there is no resurrection, came to Jesus and questioned Him.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
24“Teacher,” they said, “Moses declared that if a man dies without having children, his brother is to marry the widow and raise up offspring for him.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
25Now there were seven brothers among us. The first one married and died without having children. So he left his wife to his brother.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
26The same thing happened to the second and third brothers, down to the seventh.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
27And last of all, the woman died.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
28In the resurrection, then, whose wife will she be of the seven? For all of them were married to her.”
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
29Jesus answered, “You are mistaken because you do not know the Scriptures or the power of God.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
30In the resurrection, people will neither marry nor be given in marriage. Instead, they will be like the angels in heaven.
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
31But concerning the resurrection of the dead, have you not read what God said to you:
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
32‘I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob’? He is not the God of the dead, but of the living.”
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
33When the crowds heard this, they were astonished at His teaching.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
34And when the Pharisees heard that Jesus had silenced the Sadducees, they themselves gathered together.
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
35One of them, an expert in the law, tested Him with a question:
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
36“Teacher, which commandment is the greatest in the Law?”
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
37Jesus declared, “‘Love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your mind.’
38Се перва й велика заповідь.
38This is the first and greatest commandment.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
39And the second is like it: ‘Love your neighbor as yourself.’
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
40All the Law and the Prophets hang on these two commandments.”
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
41While the Pharisees were assembled, Jesus questioned them:
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
42“What do you think about the Christ? Whose son is He?” “David’s,” they answered.
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
43Jesus said to them, “How then does David in the Spirit call Him ‘Lord’? For he says:
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
44‘The Lord said to my Lord, “Sit at My right hand until I put Your enemies under Your feet.”’
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
45So if David calls Him ‘Lord,’ how can He be David’s son?”
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
46No one was able to answer a word, and from that day on no one dared to question Him any further.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.