Маттея 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
1Исус а луат кувынтул ши ле-а ворбит ярэшь ын пилде. Ши а зис:
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
2„Ымпэрэция черурилор се асямэнэ ку ун ымпэрат каре а фэкут нунтэ фиулуй сэу.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
3А тримис пе робий сэй сэ кеме пе чей пофтиць ла нунтэ, дар ей н-ау врут сэ винэ.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
4А тримис ярэшь алць робь ши ле-а зис: ‘Спунець челор пофтиць: «Ятэ кэ ам гэтит оспэцул меу; жунчийши вителе меле челе ынгрэшате ау фост тэяте; тоате сунт гата, вениць ла нунтэ.»’
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
5Дар ей, фэрэ сэ ле песе де пофтиря луй, ау плекат: унул ла холда луй ши алтул ла негустория луй.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
6Чейлалць ау пус мына пе робь, шь-ау бэтут жок де ей ши й-ау оморыт.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
7Кынд а аузит ымпэратул, с-а мыният, а тримис оштилесале, а нимичит пе учигаший ачея ши ле-а арс четатя.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
8Атунч а зис робилор сэй: ‘Нунта есте гата, дар чей пофтиць н-ау фост вредничьде еа.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
9Дучеци-вэ дар ла рэспынтииле друмурилор ши кемаць ла нунтэ пе тоць ачея пе каре-й вець гэси.’
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
10Робий ау ешит ла рэспынтий, аустрынс пе тоць пе каре й-ау гэсит, ши бунь, ши рэй, ши одая оспэцулуй де нунтэ с-а умплут де оаспець.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
11Ымпэратул а интрат сэ-шь вадэ оаспеций ши а зэрит аколо пе ун ом карену ера ымбрэкат ын хайна де нунтэ.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
12‘Приетене’, й-а зис ел, ‘кум ай интрат аич фэрэ сэ ай хайнэ де нунтэ?’ Омул ачела а амуцит.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
13Атунч, ымпэратул а зис служиторилор сэй: ‘Легаци-й мыниле ши пичоареле ши луаци-л ши арункаци-л ынынтунерикул де афарэ; аколо вор фи плынсул ши скрышниря динцилор.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
14Кэчмулць сунт кемаць, дар пуцинь сунт алешь.’”
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
15Атунч, фарисеий с-ау дус ши с-ау сфэтуит кум сэ приндэ пе Исус ку ворба.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
16Ау тримис ла Ел пе ученичий лор ымпреунэ ку иродиений, каре Й-ау зис: „Ынвэцэторуле, штим кэ ешть адевэрат ши кэ ынвець пе оамень каля луй Думнезеу ын адевэр, фэрэ сэ-Ць песе де нимень, пентру кэ ну кауць ла фаца оаменилор.
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
17Спуне-не дар, че крезь? Се каде сэ плэтим бир Чезарулуй сау ну?”
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
18Исус, каре ле куноштя виклешугул, а рэспунс: „Пентру че Мэ испитиць, фэцарничилор?
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
19Арэтаци-Мь банул бирулуй.” Ши ей Й-ау адус ун бан.
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
20Ел й-а ынтребат: „Кипул ачеста ши словеле скрисе пе ел але куй сунт?”
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
21„Але Чезарулуй”, Й-ау рэспунс ей. Атунч, Ел ле-а зис: „Дацьдар Чезарулуй че есте ал Чезарулуй, ши луй Думнезеу че есте ал луй Думнезеу!”
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
22Мираць де кувинтеле ачестя, ей Л-ау лэсат ши ау плекат.
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
23Ын ачеяшь зи, ау венит ла Исус садукеий, каре зик кэ ну есте ынвиере. Ей Й-ау пус урмэтоаря ынтребаре:
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
24„Ынвэцэторуле, Мойсе а зис: ‘Дакэ моаре чинева фэрэ сэ айбэ копий, фрателе луй сэ я пе неваста фрателуй сэу ши сэ-й ридиче урмаш.’
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
25Ерау дар ла ной шапте фраць. Чел динтый с-а ынсурат ши а мурит ши, фииндкэ н-авя копий, а лэсат фрателуй сэу пе неваста луй.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
26Тот аша ши ал дойля, ши ал трейля, пынэ ла ал шаптеля.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
27Ла урмэ, дупэ ей тоць, а мурит ши фемея.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
28Ла ынвиере, неваста кэруя дин чей шапте ва фи еа? Фииндкэ тоць ау авут-о де невастэ.”
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
29Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „Вэ рэтэчиць! Пентру кэ ну куноаштецьнич Скриптуриле, нич путеря луй Думнезеу.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
30Кэч, ла ынвиере, нич ну се вор ынсура, нич ну се вор мэрита, чи вор фика ынӂерий луй Думнезеу ын чер.
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
31Кыт привеште ынвиеря морцилор, оаре н-аць читит че ви с-а спус де Думнезеу, кынд зиче:
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
32‘Еусунт Думнезеул луй Авраам, Думнезеул луй Исаак ши Думнезеул луй Иаков’? Думнезеу ну есте ун Думнезеу ал челор морць, чи ал челор вий.”
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
33Нороаделе, каре аскултау, ау рэмас уймите де ынвэцэтура луй Исус.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
34Кынд ау аузит фарисеий кэ Исус а аступат гура садукеилор, с-ау стрынс ла ун лок.
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
35Ши унул дин ей, ун ынвэцэтор ал Леӂий, ка сэ-Л испитяскэ, Й-а пус ынтребаря урмэтоаре:
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
36„Ынвэцэторуле, каре есте чя май маре порункэ дин Леӂе?”
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
37Исус й-а рэспунс: „‘Сэюбешть пе Домнул Думнезеул тэу ку тоатэ инима та, ку тот суфлетул тэу ши ку тот куӂетул тэу.’
38Се перва й велика заповідь.
38Ачаста есте чя динтый ши чя май маре порункэ.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
39Яр а доуа, асеменя ей, есте: ‘Сэюбешть пе апроапеле тэу ка пе тине ынсуць.’
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
40Ын ачестедоуэ порунчь се купринд тоатэ Леӂя ши Пророчий.”
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
41Пе кынд ерау стрыншь ла ун лок фарисеий, Исус й-а ынтребат:
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
42„Че кредець вой деспре Христос? Ал куй фиу есте?” „Ал луй Давид”, Й-ау рэспунс ей.
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
43Ши Исус ле-а зис: „Кум атунч, Давид, фиинд инсуфлат де Духул, Ыл нумеште Домн, кынд зиче:
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
44‘Домнула зис Домнулуй Меу: «Шезь ла дряпта Мя пынэ вой пуне пе врэжмаший Тэй суб пичоареле Тале»’?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
45Деч, дакэ Давид Ыл нумеште Домн, кум есте Ел фиул луй?”
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
46Нимень ну Й-а путут рэспунде ун кувынт. Ши, дин зиуа ачея, н-а ындрэзнит нимень сэ-Й май пунэ ынтребэрь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.