Маттея 26
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
1Дупэ че а испрэвит Исус тоате кувынтэриле ачестя, а зис ученичилор Сэй:
2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
2„Штицькэ дупэ доуэ зиле вор фи Паштеле; ши Фиул омулуй ва фи дат ка сэ фие рэстигнит!”
3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
3Атунч, преоций чей май де сямэ, кэртурарий ши бэтрыний нородулуй с-ау стрынс ын куртя марелуй преот, каре се нумя Каяфа,
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
4ши с-ау сфэтуит ымпреунэ кум сэ приндэ пе Исус ку виклешуг ши сэ-Л омоаре.
5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
5Дар зичяу: „Ну ын тимпул празникулуй, ка сэ ну се факэ тулбураре ын нород.”
6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
6Кынд ера Исус ын Бетания, ын каса луй Симон лепросул,
7приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
7с-а апропият де Ел о фемее ку ун вас де алабастру ку мир фоарте скумп; ши, пе кынд стэтя Ел ла масэ, еа а турнат мирул пе капул Луй.
8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
8Ученичилор ле-а фост неказ, кынд ау вэзут лукрул ачеста, ши ау зис: „Че рост аре рисипа ачаста?
9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
9Мирул ачеста с-ар фи путут винде фоарте скумп, ши баний сэ се дя сэрачилор.”
10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
10Кынд а аузит Исус, ле-а зис: „Де че фачець супэраре фемеий? Еа а фэкут ун лукру фрумос фацэ де Мине.
11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
11Пентру кэпе сэрачь ый авець тотдяуна ку вой, дар пеМине ну Мэ авець тотдяуна.
12Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
12Дакэ а турнат ачест мир пе трупул Меу, еа а фэкут лукрул ачеста ын ведеря прегэтирий Меле пентру ынгропаре.
13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
13Адевэрат вэ спун кэ, орьунде ва фи проповэдуитэ Евангелия ачаста, ын тоатэ лумя, се ва спуне ши че а фэкут фемея ачаста, спре помениря ей.”
14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
14Атунч, унул дин чей дойспрезече, нумит Иуда Искариотянул, с-а дус ла преоций чей май де сямэ
15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
15ши ле-а зис: „Че врець сэ-мь даць, ши-Л вой да ын мыниле воастре?” Ей й-ау кынтэрит трейзечь де арӂинць.
16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
16Дин клипа ачея, Иуда кэута ун прилеж нимерит, ка сэ дя пе Исус ын мыниле лор.
17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
17Ын зиуа динтый а Празникулуй Азимелор, ученичий ау венит ла Исус ши Й-ау зис: „Унде врей сэ-Ць прегэтим сэ мэнынчь Паштеле?”
18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
18Ел ле-а рэспунс: „Дучеци-вэ ын четате ла кутаре ом ши спунеци-й: ‘Ынвэцэторул зиче: «Время Мя есте апроапе; вой фаче Паштеле ку ученичий Мей ын каса та.»’”
19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
19Ученичий ау фэкут кум ле порунчисе Исус ши ау прегэтит Паштеле.
20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
20Сяра, Исус а шезут ла масэ ку чей дойспрезече ученичь ай Сэй.
21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
21Пе кынд мынкау, Ел а зис: „Адевэрат вэ спун кэ унул дин вой Мэ ва винде.”
22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
22Ей с-ау ынтристат фоарте мулт ши ау ынчепут сэ-Й зикэ унул дупэ алтул: „Ну кумва сунт еу, Доамне?”
23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
23Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Челче а ынтинс ку Мине мына ын блид, ачела Мэ ва винде.
24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
24Негрешит, Фиул омулуй Се дуче дупэ куместе скрис деспре Ел. Дар вайде омул ачела прин каре есте вындут Фиул омулуй! Май бине ар фи фост пентру ел сэ ну се фи нэскут!”
25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
25Иуда, вынзэторул, а луат кувынтул ши Й-а зис: „Ну кумва сунт еу, Ынвэцэторуле?” „Да” , й-а рэспунс Исус, „ту ешть!”
26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
26Пе кынд мынкау ей, Исус а луат о пыне ши, дупэ че а бинекувынтат, а фрынт-о ши а дат-о ученичилор, зикынд: „Луаць, мынкаць; ачестаесте трупул Меу.”
27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
27Апой а луат ун пахар ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, ли л-а дат, зикынд: „Бецьтоць дин ел,
28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
28кэч ачестаесте сынӂеле Меу, сынӂеле легэмынтулуй челуйноу, каре се варсэ пентрумулць, спре ертаря пэкателор.
29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
29Вэ спункэ, де акум ынколо, ну вой май бя дин ачест род ал вицей, пынэын зиуа кынд ыл вой бя ку вой ноу ын Ымпэрэция Татэлуй Меу.”
30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
30Дупэ че ау кынтат кынтаря, ау ешит ын Мунтеле Мэслинилор.
31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
31Атунч, Исус ле-а зис: „Ын ноаптя ачаста, тоцьвецьгэси ын Мине о причинэ де потикнире, кэч есте скрис: ‘Вой батеПэсторул, ши оиле турмей вор фи рисипите.’
32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
32Дар, дупэ че вой ынвия, воймерӂе ынаинтя воастрэ ын Галилея.”
33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
33Петру а луат кувынтул ши Й-а зис: „Кяр дакэ тоць ар гэси ын Тине о причинэ де потикнире, еу ничодатэ ну вой гэси ын Тине о причинэ де потикнире.”
34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
34„Адевэратыць спун” , й-а зис Исус, „кэ ту, кяр ын ноаптя ачаста, ынаинте ка сэ кынте кокошул, те вей лепэда де Мине де трей орь.”
35Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
35Петру Й-а рэспунс: „Кяр дакэ ар требуи сэ мор ку Тине, тот ну мэ вой лепэда де Тине.” Ши тоць ученичий ау спус ачелашь лукру.
36Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
36Атунч, Исус а венит ку ей ынтр-ун лок ынгрэдит, нумит Гетсимань, ши а зис ученичилор: „Шедець аич пынэ Мэ вой дуче аколо сэ Мэ рог.”
37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
37А луат ку Ел пе Петру ши пе чей дой фий ай луй Зебедей ши а ынчепут сэ Се ынтристезе ши сэ Се мыхняскэ фоарте таре.
38Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
38Исус ле-а зис атунч: „Суфлетул Меу есте купринс де о ынтристареде моарте; рэмынець аич ши вегяць ымпреунэ ку Мине.”
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
39Апой а мерс пуцин май ынаинте, а кэзут ку фаца ла пэмынт ши С-а ругат, зикынд: „Татэ, дакэ есте ку путинцэ, депэртязэде ла Мине пахарул ачеста! Тотушь нукум воеск Еу, чи кум воешть Ту.”
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
40Апой а венит ла ученичь, й-а гэсит дорминд ши а зис луй Петру: „Че, ун час н-аць путут сэ вегяць ымпреунэ ку Мине!
41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
41Вегяцьши ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ; духул, ын адевэр, есте плин де рывнэ, дар карня есте непутинчоасэ.”
42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
42С-а депэртат а доуа оарэ ши С-а ругат, зикынд: „Татэ, дакэ ну се поате сэ се ындепэртезе де Мине пахарул ачеста фэрэ сэ-л бяу, факэ-се воя Та!”
43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
43С-а ынторс ярэшь ла ученичь ши й-а гэсит дорминд; пентру кэ ли се ынгреуясерэ окий де сомн.
44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
44Й-а лэсат дин ноу, С-а депэртат ши С-а ругат а трея оарэ, зикынд ачеляшь кувинте.
45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
45Апой а венит ла ученичь ши ле-а зис: „Дормиць де акум ши одихници-вэ!… Ятэ кэ а венит часул ка Фиул омулуй сэ фие дат ын мыниле пэкэтошилор.
46Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
46Скулаци-вэ, хайдем сэ мерӂем; ятэ кэ се апропие вынзэторул.”
47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
47Пе кынд ворбя Ел ынкэ, ятэ кэ вине Иуда, унул дин чей дойспрезече, ку о глоатэ маре, ку сэбий ши ку чомеӂе, тримишь де преоций чей май де сямэ ши де бэтрыний нородулуй.
48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
48Вынзэторул ле дэдусе семнул ачеста: „Пе каре-Л вой сэрута еу, Ачела есте; сэ пунець мына пе Ел!”
49І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
49Ындатэ, Иуда с-а апропият де Исус ши Й-а зис: „Плекэчуне, Ынвэцэторуле!” Ши Л-а сэрутат.
50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
50Исус й-а зис: „Приетене, че ай венит сэ фачь, фэ!” Атунч, оамений ачея с-ау апропият, ау пус мыниле пе Исус ши Л-ау принс.
51І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
51Ши унул дин чей че ерау ку Исус а ынтинс мына, а скос сабия, а ловит пе робул марелуй преот ши й-а тэят урекя.
52Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
52Атунч, Исус й-а зис: „Пуне-ць сабия ла локул ей, кэчтоць чей че скот сабия де сабие вор пери.
53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
53Крезь кэ н-аш путя сэ рог пе Татэл Меу, каре Мь-ар пуне ындатэ ла ындемынэ маймулт де доуэспрезече леӂиунь де ынӂерь?
54Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
54Дар кум се вор ымплини Скриптуриле, каре зик кэаша требуе сэ се ынтымпле?”
55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
55Ын клипа ачея, Исус а зис глоателор: „Аць ешит ка дупэ ун тылхар, ку сэбий ши ку чомеӂе, ка сэ Мэ приндець. Ын тоате зилеле шедям ын мижлокул востру ши ынвэцам нородул ын Темплу, ши н-аць пус мына пе Мине.
56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
56Дар тоате ачесте лукрурь с-ау ынтымплат ка сэ се ымплиняскэ челе скрисеприн пророчь.” Атунч, тоць ученичий Л-ау пэрэсит ши ау фуӂит.
57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
57Чей че ау принс пе Исус, Л-ау дус ла мареле преот Каяфа, унде ерау адунаць кэртурарий ши бэтрыний.
58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
58Петру Л-а урмат де департе, пынэ ла куртя марелуй преот, апой а интрат ынэунтру ши а шезут жос ку апрозий, ка сэ вадэ сфыршитул.
59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
59Преоций чей май де сямэ, бэтрыний ши тот соборул кэутау врео мэртурие минчиноасэ ымпотрива луй Исус, ка сэ-Л поатэ оморы.
60і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
60Дар н-ау гэсит ничуна, мэкар кэ с-ау ынфэцишат мулць марторь минчиношь. Ла урмэ ау венит дой
61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
61ши ау спус: „Ачеста а зис: ‘Еу пот сэ стрик Темплул луй Думнезеу ши сэ-л зидеск ярэшь ын трей зиле.’”
62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
62Мареле преот с-а скулат ын пичоаре ши Й-а зис: „Ну рэспунзь нимик? Че мэртурисеск ачештя ымпотрива Та?”
63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
63Исус тэчя. Ши мареле преот а луат кувынтул ши Й-а зис: „Те жур, пе Думнезеул чел виу, сэ не спуй дакэ ешть Христосул, Фиул луй Думнезеу.”
64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
64„Да” , й-а рэспунс Исус, „сунт! Ба май мулт, вэ спун кэ деакум ынколо вець ведя пе Фиул омулуй шезындла дряпта путерий луй Думнезеу ши венинд пе норий черулуй.”
65Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
65Атунч, мареле преот шь-а рупт хайнеле ши а зис: „А хулит! Че невое май авем де марторь? Ятэ кэ акум аць аузит хула Луй.
66як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
66Че кредець?” Ей ау рэспунс: „Есте виноват, сэ фие педепсит ку моартя.”
67Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
67Атунч, Л-ау скуйпат ын фацэ, Л-ау бэтут ку пумний ши Л-ау пэлмуит,
68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
68зикынд: „Христоасе, пророчеште-не чине Те-а ловит!”
69Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
69Петру ынсэ шедя афарэ ын курте. О служникэ а венит ла ел ши й-а зис: „Ши ту ерай ку Исус Галилеянул!”
70Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
70Дар ел с-а лепэдат ынаинтя тутурор ши й-а зис: „Ну штиу че врей сэ зичь.”
71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
71Кынд а ешит ын придвор, л-а вэзут о алтэ служникэ ши а зис челор де аколо: „Ши ачеста ера ку Исус дин Назарет.”
72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
72Ел с-а лепэдат ярэшь, ку ун журэмынт, ши а зис: „Ну куноск пе Омул ачеста!”
73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
73Песте пуцин, чей че стэтяу аколо с-ау апропият ши ау зис луй Петру: „Ну май ынкапе ындоялэ кэ ши ту ешть унул дин оамений ачея, кэч ши ворба те дэ де гол.”
74Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
74Атунч, ел а ынчепут сэ се блестеме ши сэ се журе, зикынд: „Ну куноск пе Омул ачеста!” Ын клипа ачея а кынтат кокошул.
75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
75Ши Петру шь-а адус аминте де ворба пе каре й-о спусесе Исус: „Ынаинтека сэ кынте кокошул, те вей лепэда де Мине де трей орь.” Ши а ешит афарэ ши а плынс ку амар.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.