Маттея 26
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
1When Jesus had finished saying all these things, He told His disciples,
2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
2“You know that the Passover is two days away, and the Son of Man will be handed over to be crucified.”
3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
3At that time the chief priests and elders of the people assembled in the courtyard of the high priest, whose name was Caiaphas,
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
4and they conspired to arrest Jesus covertly and kill Him.
5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
5“But not during the feast,” they said, “or there may be a riot among the people.”
6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
6While Jesus was in Bethany in the home of Simon the Leper,
7приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
7a woman came to Him with an alabaster jar of expensive perfume, which she poured on His head as He reclined at the table.
8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
8When the disciples saw this, they were indignant and asked, “Why this waste?
9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
9This perfume could have been sold at a high price, and the money given to the poor.”
10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
10Aware of this, Jesus asked, “Why are you bothering this woman? She has done a beautiful deed to Me.
11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
11The poor you will always have with you, but you will not always have Me.
12Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
12By pouring this perfume on Me, she has prepared My body for burial.
13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
13Truly I tell you, wherever this gospel is preached in all the world, what she has done will also be told in memory of her.”
14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
14Then one of the Twelve, the one called Judas Iscariot, went to the chief priests
15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
15and asked, “What are you willing to give me if I hand Him over to you?” And they set out for him thirty pieces of silver.
16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
16So from then on Judas looked for an opportunity to betray Jesus.
17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
17On the first day of the Feast of Unleavened Bread, the disciples came to Jesus and asked, “Where do You want us to prepare for You to eat the Passover?”
18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
18He answered, “Go into the city to a certain man and tell him that the Teacher says, ‘My time is near. I will keep the Passover with My disciples at your house.’”
19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
19So the disciples did as Jesus had directed them and prepared the Passover.
20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
20When evening came, Jesus was reclining with the twelve disciples.
21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
21And while they were eating, He said to them, “Truly I tell you, one of you will betray Me.”
22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
22They were deeply grieved and began to ask Him one after another, “Surely not I, Lord?”
23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
23Jesus answered, “The one who has dipped his hand into the bowl with Me will betray Me.
24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
24The Son of Man will go just as it is written about Him, but woe to that man by whom He is betrayed. It would be better for him if he had not been born.”
25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
25Then Judas, who would betray Him, said, “Surely not I, Rabbi?” Jesus answered, “You have said it yourself.”
26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
26While they were eating, Jesus took bread, spoke a blessing and broke it, and gave it to the disciples, saying, “Take and eat; this is My body.”
27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
27Then He took the cup, gave thanks, and gave it to them, saying, “Drink from it, all of you.
28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
28This is My blood of the covenant, which is poured out for many for the forgiveness of sins.
29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
29I tell you, I will not drink of this fruit of the vine from now on until that day when I drink it anew with you in My Father’s kingdom.”
30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
30And when they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.
31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
31Then Jesus said to them, “This very night you will all fall away on account of Me. For it is written: ‘I will strike the Shepherd, and the sheep of the flock will be scattered.’
32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
32But after I have risen, I will go ahead of you into Galilee.”
33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
33Peter said to Him, “Even if all fall away on account of You, I never will.”
34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
34“Truly I tell you,” Jesus declared, “this very night, before the rooster crows, you will deny Me three times.”
35Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
35Peter replied, “Even if I have to die with You, I will never deny You.” And all the other disciples said the same thing.
36Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
36At that time Jesus went with His disciples to a place called Gethsemane, and He told them, “Sit here while I go over there and pray.”
37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
37He took with Him Peter and the two sons of Zebedee and began to be sorrowful and deeply distressed.
38Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
38Then He said to them, “My soul is consumed with sorrow to the point of death. Stay here and keep watch with Me.”
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
39Going a little farther, He fell facedown and prayed, “My Father, if it is possible, let this cup pass from Me. Yet not as I will, but as You will.”
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
40Then Jesus returned to the disciples and found them sleeping. “Were you not able to keep watch with Me for one hour?” He asked Peter.
41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
41“Watch and pray so that you will not enter into temptation. For the spirit is willing, but the body is weak.”
42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
42A second time He went away and prayed, “My Father, if this cup cannot pass unless I drink it, may Your will be done.”
43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
43And again Jesus returned and found them sleeping—for their eyes were heavy.
44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
44So He left them and went away once more and prayed a third time, saying the same thing.
45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
45Then He returned to the disciples and said, “Are you still sleeping and resting? Look, the hour is near, and the Son of Man is betrayed into the hands of sinners.
46Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
46Rise, let us go! See, My betrayer is approaching!”
47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
47While Jesus was still speaking, Judas, one of the Twelve, arrived, accompanied by a large crowd armed with swords and clubs, sent from the chief priests and elders of the people.
48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
48Now the betrayer had arranged a signal with them: “The One I kiss is the man; arrest Him.”
49І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
49Going directly to Jesus, he said, “Greetings, Rabbi!” and kissed Him.
50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
50“Friend,” Jesus replied, “do what you came for.” Then the men stepped forward, seized Jesus, and arrested Him.
51І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
51At this, one of Jesus’ companions drew his sword and struck the servant of the high priest, cutting off his ear.
52Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
52“Put your sword back in its place,” Jesus said to him. “For all who draw the sword will die by the sword.
53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
53Are you not aware that I can call on My Father, and He will at once put at My disposal more than twelve legions of angels?
54Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
54But how then would the Scriptures be fulfilled that say it must happen this way?”
55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
55At that time Jesus said to the crowd, “Have you come out with swords and clubs to arrest Me as you would an outlaw? Every day I sat teaching in the temple courts, and you did not arrest Me.
56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
56But this has all happened so that the writings of the prophets would be fulfilled.” Then all the disciples deserted Him and fled.
57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
57Those who had arrested Jesus led Him away to the house of Caiaphas the high priest, where the scribes and elders had gathered.
58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
58But Peter followed Him at a distance, right up to the courtyard of the high priest. And he went in and sat down with the guards to see the outcome.
59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
59Now the chief priests and the whole Sanhedrin were seeking false testimony against Jesus in order to put Him to death.
60і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
60But they did not find any, though many false witnesses came forward. Finally two came forward
61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
61and declared, “This man said, ‘I am able to destroy the temple of God and rebuild it in three days.’”
62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
62So the high priest stood up and asked Him, “Have You no answer? What are these men testifying against You?”
63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
63But Jesus remained silent. Then the high priest said to Him, “I charge You under oath by the living God: Tell us if You are the Christ, the Son of God.”
64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
64“You have said it yourself,” Jesus answered. “But I say to all of you, from now on you will see the Son of Man sitting at the right hand of Power and coming on the clouds of heaven.”
65Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
65At this, the high priest tore his clothes and declared, “He has blasphemed! Why do we need any more witnesses? Look, now you have heard the blasphemy.
66як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
66What do you think?” “He deserves to die,” they answered.
67Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
67Then they spit in His face and struck Him. Others slapped Him
68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
68and said, “Prophesy to us, Christ! Who hit You?”
69Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
69Meanwhile, Peter was sitting out in the courtyard, and a servant girl came up to him. “You also were with Jesus the Galilean,” she said.
70Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
70But he denied it before them all: “I do not know what you are talking about.”
71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
71When Peter had gone out to the gateway, another servant girl saw him and said to the people there, “This man was with Jesus of Nazareth.”
72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
72And again he denied it with an oath: “I do not know the man!”
73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
73After a little while, those standing nearby came up to Peter. “Surely you are one of them,” they said, “for your accent gives you away.”
74Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
74At that he began to curse and swear to them, “I do not know the man!” And immediately a rooster crowed.
75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
75Then Peter remembered the word that Jesus had spoken: “Before the rooster crows, you will deny Me three times.” And he went outside and wept bitterly.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.