Маттея 26
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
1When Jesus had finished all these words, he said to his disciples,
2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
2“You know that after two days the Passover is coming, and the Son of Man will be delivered up to be crucified.”
3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
3Then the chief priests, the scribes, and the elders of the people were gathered together in the court of the high priest, who was called Caiaphas.
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
4They took counsel together that they might take Jesus by deceit and kill him.
5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
5But they said, “Not during the feast, lest a riot occur among the people.”
6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
6Now when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,
7приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
7a woman came to him having an alabaster jar of very expensive ointment, and she poured it on his head as he sat at the table.
8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
8But when his disciples saw this, they were indignant, saying, “Why this waste?
9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
9For this ointment might have been sold for much and given to the poor.”
10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
10However, knowing this, Jesus said to them, “Why do you trouble the woman? She has done a good work for me.
11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
11For you always have the poor with you, but you don’t always have me.
12Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
12For in pouring this ointment on my body, she did it to prepare me for burial.
13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
13Most certainly I tell you, wherever this Good News is preached in the whole world, what this woman has done will also be spoken of as a memorial of her.”
14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
14Then one of the twelve, who was called Judas Iscariot, went to the chief priests
15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
15and said, “What are you willing to give me if I deliver him to you?” So they weighed out for him thirty pieces of silver.
16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
16From that time he sought opportunity to betray him.
17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
17Now on the first day of unleavened bread, the disciples came to Jesus, saying to him, “Where do you want us to prepare for you to eat the Passover?”
18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
18He said, “Go into the city to a certain person, and tell him, ‘The Teacher says, “My time is at hand. I will keep the Passover at your house with my disciples.”’”
19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
19The disciples did as Jesus commanded them, and they prepared the Passover.
20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
20Now when evening had come, he was reclining at the table with the twelve disciples.
21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
21As they were eating, he said, “Most certainly I tell you that one of you will betray me.”
22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
22They were exceedingly sorrowful, and each began to ask him, “It isn’t me, is it, Lord?”
23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
23He answered, “He who dipped his hand with me in the dish will betray me.
24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
24The Son of Man goes even as it is written of him, but woe to that man through whom the Son of Man is betrayed! It would be better for that man if he had not been born.”
25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
25Judas, who betrayed him, answered, “It isn’t me, is it, Rabbi?” He said to him, “You said it.”
26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
26As they were eating, Jesus took bread, gave thanks for it, and broke it. He gave to the disciples and said, “Take, eat; this is my body.”
27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
27He took the cup, gave thanks, and gave to them, saying, “All of you drink it,
28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
28for this is my blood of the new covenant, which is poured out for many for the remission of sins.
29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
29But I tell you that I will not drink of this fruit of the vine from now on, until that day when I drink it anew with you in my Father’s Kingdom.”
30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
30When they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.
31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
31Then Jesus said to them, “All of you will be made to stumble because of me tonight, for it is written, ‘I will strike the shepherd, and the sheep of the flock will be scattered.’
32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
32But after I am raised up, I will go before you into Galilee.”
33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
33But Peter answered him, “Even if all will be made to stumble because of you, I will never be made to stumble.”
34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
34Jesus said to him, “Most certainly I tell you that tonight, before the rooster crows, you will deny me three times.”
35Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
35Peter said to him, “Even if I must die with you, I will not deny you.” All of the disciples also said likewise.
36Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
36Then Jesus came with them to a place called Gethsemane, and said to his disciples, “Sit here, while I go there and pray.”
37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
37He took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and severely troubled.
38Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
38Then Jesus said to them, “My soul is exceedingly sorrowful, even to death. Stay here and watch with me.”
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
39He went forward a little, fell on his face, and prayed, saying, “My Father, if it is possible, let this cup pass away from me; nevertheless, not what I desire, but what you desire.”
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
40He came to the disciples and found them sleeping, and said to Peter, “What, couldn’t you watch with me for one hour?
41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
41Watch and pray, that you don’t enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”
42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
42Again, a second time he went away and prayed, saying, “My Father, if this cup can’t pass away from me unless I drink it, your desire be done.”
43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
43He came again and found them sleeping, for their eyes were heavy.
44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
44He left them again, went away, and prayed a third time, saying the same words.
45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
45Then he came to his disciples and said to them, “Are you still sleeping and resting? Behold, the hour is at hand, and the Son of Man is betrayed into the hands of sinners.
46Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
46Arise, let’s be going. Behold, he who betrays me is at hand.”
47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
47While he was still speaking, behold, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and clubs, from the chief priests and elders of the people.
48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
48Now he who betrayed him had given them a sign, saying, “Whoever I kiss, he is the one. Seize him.”
49І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
49Immediately he came to Jesus, and said, “Greetings, Rabbi!” and kissed him.
50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
50Jesus said to him, “Friend, why are you here?” Then they came and laid hands on Jesus, and took him.
51І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
51Behold, one of those who were with Jesus stretched out his hand and drew his sword, and struck the servant of the high priest, and cut off his ear.
52Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
52Then Jesus said to him, “Put your sword back into its place, for all those who take the sword will die by the sword.
53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
53Or do you think that I couldn’t ask my Father, and he would even now send me more than twelve legions of angels?
54Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
54How then would the Scriptures be fulfilled that it must be so?”
55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
55In that hour Jesus said to the multitudes, “Have you come out as against a robber with swords and clubs to seize me? I sat daily in the temple teaching, and you didn’t arrest me.
56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
56But all this has happened that the Scriptures of the prophets might be fulfilled.” Then all the disciples left him and fled.
57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
57Those who had taken Jesus led him away to Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were gathered together.
58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
58But Peter followed him from a distance to the court of the high priest, and entered in and sat with the officers, to see the end.
59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
59Now the chief priests, the elders, and the whole council sought false testimony against Jesus, that they might put him to death,
60і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
60and they found none. Even though many false witnesses came forward, they found none. But at last two false witnesses came forward
61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
61and said, “This man said, ‘I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.’”
62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
62The high priest stood up and said to him, “Have you no answer? What is this that these testify against you?”
63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
63But Jesus stayed silent. The high priest answered him, “I adjure you by the living God that you tell us whether you are the Christ, the Son of God.”
64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
64Jesus said to him, “You have said so. Nevertheless, I tell you, after this you will see the Son of Man sitting at the right hand of Power, and coming on the clouds of the sky.”
65Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
65Then the high priest tore his clothing, saying, “He has spoken blasphemy! Why do we need any more witnesses? Behold, now you have heard his blasphemy.
66як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
66What do you think?” They answered, “He is worthy of death!”
67Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
67Then they spat in his face and beat him with their fists, and some slapped him,
68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
68saying, “Prophesy to us, you Christ! Who hit you?”
69Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
69Now Peter was sitting outside in the court, and a maid came to him, saying, “You were also with Jesus, the Galilean!”
70Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
70But he denied it before them all, saying, “I don’t know what you are talking about.”
71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
71When he had gone out onto the porch, someone else saw him and said to those who were there, “This man also was with Jesus of Nazareth.”
72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
72Again he denied it with an oath, “I don’t know the man.”
73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
73After a little while those who stood by came and said to Peter, “Surely you are also one of them, for your speech makes you known.”
74Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
74Then he began to curse and to swear, “I don’t know the man!” Immediately the rooster crowed.
75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
75Peter remembered the word which Jesus had said to him, “Before the rooster crows, you will deny me three times.” Then he went out and wept bitterly.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.