Маттея 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Reina-Valera 1909
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
1Y RESPONDIENDO Jesús, les volvió á hablar en parábolas, diciendo:
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
2El reino de los cielos es semejante á un hombre rey, que hizo bodas á su hijo;
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
3Y envió sus siervos para que llamasen los llamados á las bodas; mas no quisieron venir.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
4Volvió á enviar otros siervos, diciendo: Decid á los llamados: He aquí, mi comida he aparejado; mis toros y animales engordados son muertos, y todo está prevenido: venid á las bodas.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
5Mas ellos no se cuidaron, y se fueron, uno á su labranza, y otro á sus negocios;
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
6Y otros, tomando á sus siervos, los afrentaron y los mataron.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
7Y el rey, oyendo esto , se enojó; y enviando sus ejércitos, destruyó á aquellos homicidas, y puso fuego á su ciudad.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
8Entonces dice á sus siervos: Las bodas á la verdad están aparejadas; mas los que eran llamados no eran dignos.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
9Id pues á las salidas de los caminos, y llamad á las bodas á cuantos hallareis.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
10Y saliendo los siervos por los caminos, juntaron á todos los que hallaron, juntamente malos y buenos: y las bodas fueron llenas de convidados.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
11Y entró el rey para ver los convidados, y vió allí un hombre no vestido de boda.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
12Y le dijo: Amigo, ¿cómo entraste aquí no teniendo vestido de boda? Mas él cerró la boca.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
13Entonces el rey dijo á los que servían: Atado de pies y de manos tomadle, y echadle en las tinieblas de afuera: allí será el lloro y el crujir de dientes.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
14Porque muchos son llamados, y pocos escogidos.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
15Entonces, idos los Fariseos, consultaron cómo le tomarían en alguna palabra.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
16Y envían á él los discípulos de ellos, con los Herodianos, diciendo: Maestro, sabemos que eres amador de la verdad, y que enseñas con verdad el camino de Dios, y que no te curas de nadie, porque no tienes acepción de persona de hombres.
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
17Dinos pues, ¿qué te parece? ¿es lícito dar tributo á César, ó no?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
18Mas Jesús, entendida la malicia de ellos, les dice: ¿Por qué me tentáis, hipócritas?
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
19Mostradme la moneda del tributo. Y ellos le presentaron un denario.
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
20Entonces les dice: ¿Cúya es esta figura, y lo que está encima escrito?
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
21Dícenle: De César. Y díceles: Pagad pues á César lo que es de César, y á Dios lo que es de Dios.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
22Y oyendo esto, se maravillaron; y dejándole se fueron.
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
23Aquel día llegaron á él los Saduceos, que dicen no haber resurrección, y le preguntaron,
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
24Diciendo: Maestro, Moisés dijo: Si alguno muriere sin hijos, su hermano se casará con su mujer, y despertará simiente á su hermano.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
25Fueron pues, entre nosotros siete hermanos: y el primero tomó mujer, y murió; y no teniendo generación, dejó su mujer á su hermano.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
26De la misma manera también el segundo, y el tercero, hasta los siete.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
27Y después de todos murió también la mujer.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
28En la resurrección pues, ¿de cuál de los siete será ella mujer? porque todos la tuvieron.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
29Entonces respondiendo Jesús, les dijo: Erráis ignorando las Escrituras, y el poder de Dios.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
30Porque en la resurrección, ni los hombres tomarán mujeres, ni las mujeres maridos; mas son como los ángeles de Dios en el cielo.
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
31Y de la resurrección de los muertos, ¿no habéis leído lo que os es dicho por Dios, que dice:
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
32Yo soy el Dios de Abraham, y el Dios de Isaac, y el Dios de Jacob? Dios no es Dios de muertos, sino de vivos.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
33Y oyendo esto las gentes, estaban atónitas de su doctrina.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
34Entonces los Fariseos, oyendo que había cerrado la boca á los Saduceos, se juntaron á una.
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
35Y preguntó uno de ellos, intérprete de la ley, tentándole y diciendo:
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
36Maestro, ¿cuál es el mandamiento grande en la ley?
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
37Y Jesús le dijo: Amarás al Señor tu Dios de todo tu corazón, y de toda tu alma, y de toda tu mente.
38Се перва й велика заповідь.
38Este es el primero y el grande mandamiento.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
39Y el segundo es semejante á éste: Amarás á tu prójimo como á ti mismo.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
40De estos dos mandamientos depende toda la ley y los profetas.
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
41Y estando juntos los Fariseos, Jesús les preguntó,
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
42Diciendo: ¿Qué os parece del Cristo? ¿de quién es Hijo? Dícenle: De David.
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
43El les dice: ¿Pues cómo David en Espíritu le llama Señor, diciendo:
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
44Dijo el Señor á mi Señor: Siéntate á mi diestra, entre tanto que pongo tus enemigos por estrado de tus pies?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
45Pues si David le llama Señor, ¿cómo es su Hijo?
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
46Y nadie le podía responder palabra; ni osó alguno desde aquel día preguntarle más.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.