Маттея 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
1Et respondens Jesus, dixit iterum in parabolis eis, dicens:
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
2Simile factum est regnum cælorum homini regi, qui fecit nuptias filio suo.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
3Et misit servos suos vocare invitatos ad nuptias, et nolebant venire.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
4Iterum misit alios servos, dicens: Dicite invitatis: Ecce prandium meum paravi, tauri mei et altilia occisa sunt, et omnia parata: venite ad nuptias.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
5Illi autem neglexerunt: et abierunt, alius in villam suam, alius vero ad negotiationem suam:
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
6reliqui vero tenuerunt servos ejus, et contumeliis affectos occiderunt.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
7Rex autem cum audisset, iratus est: et missis exercitibus suis, perdidit homicidas illos, et civitatem illorum succendit.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
8Tunc ait servis suis: Nuptiæ quidem paratæ sunt, sed qui invitati erant, non fuerunt digni:
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
9ite ergo ad exitus viarum, et quoscumque inveneritis, vocate ad nuptias.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
10Et egressi servi ejus in vias, congregaverunt omnes quos invenerunt, malos et bonos: et impletæ sunt nuptiæ discumbentium.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
11Intravit autem rex ut videret discumbentes, et vidit ibi hominem non vestitum veste nuptiali.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
12Et ait illi: Amice, quomodo huc intrasti non habens vestem nuptialem? At ille obmutuit.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
13Tunc dicit rex ministris: Ligatis manibus et pedibus ejus, mittite eum in tenebras exteriores: ibi erit fletus et stridor dentium.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
14Multi enim sunt vocati, pauci vero electi.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
15Tunc abeuntes pharisæi, consilium inierunt ut caperent eum in sermone.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
16Et mittunt ei discipulos suos cum Herodianis, dicentes: Magister, scimus quia verax es, et viam Dei in veritate doces, et non est tibi cura de aliquo: non enim respicis personam hominum:
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
17dic ergo nobis quid tibi videtur, licet censum dare Cæsari, an non?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
18Cognita autem Jesus nequitia eorum, ait: Quid me tentatis, hypocritæ?
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
19ostendite mihi numisma census. At illi obtulerunt ei denarium.
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
20Et ait illis Jesus: Cujus est imago hæc, et superscriptio?
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
21Dicunt ei: Cæsaris. Tunc ait illis: Reddite ergo quæ sunt Cæsaris, Cæsari: et quæ sunt Dei, Deo.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
22Et audientes mirati sunt, et relicto eo abierunt.
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
23In illo die accesserunt ad eum sadducæi, qui dicunt non esse resurrectionem: et interrogaverunt eum,
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
24dicentes: Magister, Moyses dixit: Si quis mortuus fuerit non habens filium, ut ducat frater ejus uxorem illius, et suscitet semen fratri suo.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
25Erant autem apud nos septem fratres: et primus, uxore ducta, defunctus est: et non habens semen, reliquit uxorem suam fratri suo.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
26Similiter secundus, et tertius usque ad septimum.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
27Novissime autem omnium et mulier defuncta est.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
28In resurrectione ergo cujus erit de septem uxor? omnes enim habuerunt eam.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
29Respondens autem Jesus, ait illis: Erratis nescientes Scripturas, neque virtutem Dei.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
30In resurrectione enim neque nubent, neque nubentur: sed erunt sicut angeli Dei in cælo.
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
31De resurrectione autem mortuorum non legistis quod dictum est a Deo dicente vobis:
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
32Ego sum Deus Abraham, et Deus Isaac, et Deus Jacob? Non est Deus mortuorum, sed viventium.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
33Et audientes turbæ, mirabantur in doctrina ejus.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
34Pharisæi autem audientes quod silentium imposuisset sadducæis, convenerunt in unum:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
35et interrogavit eum unus ex eis legis doctor, tentans eum:
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
36Magister, quod est mandatum magnum in lege?
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
37Ait illi Jesus: Diliges Dominum Deum tuum ex toto corde tuo, et in tota anima tua, et in tota mente tua.
38Се перва й велика заповідь.
38Hoc est maximum, et primum mandatum.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
39Secundum autem simile est huic: Diliges proximum tuum, sicut teipsum.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
40In his duobus mandatis universa lex pendet, et prophetæ.
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
41Congregatis autem pharisæis, interrogavit eos Jesus,
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
42dicens: Quid vobis videtur de Christo? cujus filius est? Dicunt ei: David.
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
43Ait illis: Quomodo ergo David in spiritu vocat eum Dominum, dicens:
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
44Dixit Dominus Domino meo: Sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
45Si ergo David vocat eum Dominum, quomodo filius ejus est?
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
46Et nemo poterat ei respondere verbum: neque ausus fuit quisquam ex illa die eum amplius interrogare.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.