Маттея 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.
1Simile est regnum cælorum homini patrifamilias, qui exiit primo mane conducere operarios in vineam suam.
2І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.
2Conventione autem facta cum operariis ex denario diurno, misit eos in vineam suam.
3І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла,
3Et egressus circa horam tertiam, vidit alios stantes in foro otiosos,
4і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.
4et dixit illis: Ite et vos in vineam meam, et quod justum fuerit dabo vobis.
5Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.
5Illi autem abierunt. Iterum autem exiit circa sextam et nonam horam: et fecit similiter.
6Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?
6Circa undecimam vero exiit, et invenit alios stantes, et dicit illis: Quid hic statis tota die otiosi?
7Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.
7Dicunt ei: Quia nemo nos conduxit. Dicit illis: Ite et vos in vineam meam.
8Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.
8Cum sero autem factum esset, dicit dominus vineæ procuratori suo: Voca operarios, et redde illis mercedem incipiens a novissimis usque ad primos.
9І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.
9Cum venissent ergo qui circa undecimam horam venerant, acceperunt singulos denarios.
10Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.
10Venientes autem et primi, arbitrati sunt quod plus essent accepturi: acceperunt autem et ipsi singulos denarios.
11І взявши вони, нарекали на господаря,
11Et accipientes murmurabant adversus patremfamilias,
12говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.
12dicentes: Hi novissimi una hora fecerunt, et pares illos nobis fecisti, qui portavimus pondus diei, et æstus.
13Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?
13At ille respondens uni eorum, dixit: Amice, non facio tibi injuriam: nonne ex denario convenisti mecum?
14Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.
14Tolle quod tuum est, et vade: volo autem et huic novissimo dare sicut et tibi.
15Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?
15Aut non licet mihi quod volo, facere? an oculus tuus nequam est, quia ego bonus sum?
16Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.
16Sic erunt novissimi primi, et primi novissimi. Multi enim sunt vocati, pauci vero electi.
17І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:
17Et ascendens Jesus Jerosolymam, assumpsit duodecim discipulos secreto, et ait illis:
18Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;
18Ecce ascendimus Jerosolymam, et Filius hominis tradetur principibus sacerdotum, et scribis, et condemnabunt eum morte,
19і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.
19et tradent eum gentibus ad illudendum, et flagellandum, et crucifigendum, et tertia die resurget.
20Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.
20Tunc accessit ad eum mater filiorum Zebedæi cum filiis suis, adorans et petens aliquid ab eo.
21Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.
21Qui dixit ei: Quid vis? Ait illi: Dic ut sedeant hi duo filii mei, unus ad dexteram tuam, et unus ad sinistram in regno tuo.
22Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.
22Respondens autem Jesus, dixit: Nescitis quid petatis. Potestis bibere calicem, quem ego bibiturus sum? Dicunt ei: Possumus.
23І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.
23Ait illis: Calicem quidem meum bibetis: sedere autem ad dexteram meam vel sinistram non est meum dare vobis, sed quibus paratum est a Patre meo.
24І почувши десять, ремствували на двох братів.
24Et audientes decem, indignati sunt de duobus fratribus.
25Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.
25Jesus autem vocavit eos ad se, et ait: Scitis quia principes gentium dominantur eorum: et qui majores sunt, potestatem exercent in eos.
26Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;
26Non ita erit inter vos: sed quicumque voluerit inter vos major fieri, sit vester minister:
27і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,
27et qui voluerit inter vos primus esse, erit vester servus.
28як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.
28Sicut Filius hominis non venit ministrari, sed ministrare, et dare animam suam redemptionem pro multis.
29І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу.
29Et egredientibus illis ab Jericho, secuta est eum turba multa,
30І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
30et ecce duo cæci sedentes secus viam audierunt quia Jesus transiret: et clamaverunt, dicentes: Domine, miserere nostri, fili David.
31Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
31Turba autem increpabat eos ut tacerent. At illi magis clamabant, dicentes: Domine, miserere nostri, fili David.
32І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?
32Et stetit Jesus, et vocavit eos, et ait: Quid vultis ut faciam vobis?
33Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.
33Dicunt illi: Domine, ut aperiantur oculi nostri.
34Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
34Misertus autem eorum Jesus, tetigit oculos eorum. Et confestim viderunt, et secuti sunt eum.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.