Маттея 25
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
1Tunc simile erit regnum cælorum decem virginibus: quæ accipientes lampades suas exierunt obviam sponso et sponsæ.
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
2Quinque autem ex eis erant fatuæ, et quinque prudentes:
3Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
3sed quinque fatuæ, acceptis lampadibus, non sumpserunt oleum secum:
4Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
4prudentes vero acceperunt oleum in vasis suis cum lampadibus.
5Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
5Moram autem faciente sponso, dormitaverunt omnes et dormierunt.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
6Media autem nocte clamor factus est: Ecce sponsus venit, exite obviam ei.
7Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
7Tunc surrexerunt omnes virgines illæ, et ornaverunt lampades suas.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
8Fatuæ autem sapientibus dixerunt: Date nobis de oleo vestro, quia lampades nostræ extinguuntur.
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
9Responderunt prudentes, dicentes: Ne forte non sufficiat nobis, et vobis, ite potius ad vendentes, et emite vobis.
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
10Dum autem irent emere, venit sponsus: et quæ paratæ erant, intraverunt cum eo ad nuptias, et clausa est janua.
11Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
11Novissime vero veniunt et reliquæ virgines, dicentes: Domine, domine, aperi nobis.
12Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
12At ille respondens, ait: Amen dico vobis, nescio vos.
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
13Vigilate itaque, quia nescitis diem, neque horam.
14Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
14Sicut enim homo peregre proficiscens, vocavit servos suos, et tradidit illis bona sua.
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
15Et uni dedit quinque talenta, alii autem duo, alii vero unum, unicuique secundum propriam virtutem: et profectus est statim.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
16Abiit autem qui quinque talenta acceperat, et operatus est in eis, et lucratus est alia quinque.
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
17Similiter et qui duo acceperat, lucratus est alia duo.
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
18Qui autem unum acceperat, abiens fodit in terram, et abscondit pecuniam domini sui.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
19Post multum vero temporis venit dominus servorum illorum, et posuit rationem cum eis.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
20Et accedens qui quinque talenta acceperat, obtulit alia quinque talenta, dicens: Domine, quinque talenta tradidisti mihi, ecce alia quinque superlucratus sum.
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
21Ait illi dominus ejus: Euge serve bone, et fidelis: quia super pauca fuisti fidelis, super multa te constituam; intra in gaudium domini tui.
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
22Accessit autem et qui duo talenta acceperat, et ait: Domine, duo talenta tradidisti mihi, ecce alia duo lucratus sum.
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
23Ait illi dominus ejus: Euge serve bone, et fidelis: quia super pauca fuisti fidelis, super multa te constituam; intra in gaudium domini tui.
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
24Accedens autem et qui unum talentum acceperat, ait: Domine, scio quia homo durus es; metis ubi non seminasti, et congregas ubi non sparsisti:
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
25et timens abii, et abscondi talentum tuum in terra: ecce habes quod tuum est.
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
26Respondens autem dominus ejus, dixit ei: Serve male, et piger, sciebas quia meto ubi non semino, et congrego ubi non sparsi:
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
27oportuit ergo te committere pecuniam meam numulariis, et veniens ego recepissem utique quod meum est cum usura.
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
28Tollite itaque ab eo talentum, et date ei qui habet decem talenta:
29Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
29omni enim habenti dabitur, et abundabit: ei autem qui non habet, et quod videtur habere, auferetur ab eo.
30І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
30Et inutilem servum ejicite in tenebras exteriores: illic erit fletus, et stridor dentium.
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
31Cum autem venerit Filius hominis in majestate sua, et omnes angeli cum eo, tunc sedebit super sedem majestatis suæ:
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
32et congregabuntur ante eum omnes gentes, et separabit eos ab invicem, sicut pastor segregat oves ab hædis:
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
33et statuet oves quidem a dextris suis, hædos autem a sinistris.
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
34Tunc dicet rex his qui a dextris ejus erunt: Venite benedicti Patris mei, possidete paratum vobis regnum a constitutione mundi:
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
35esurivi enim, et dedistis mihi manducare: sitivi, et dedistis mihi bibere: hospes eram, et collegistis me:
36нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
36nudus, et cooperuistis me: infirmus, et visitastis me: in carcere eram, et venistis ad me.
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
37Tunc respondebunt ei justi, dicentes: Domine, quando te vidimus esurientem, et pavimus te: sitientem, et dedimus tibi potum?
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?
38quando autem te vidimus hospitem, et collegimus te: aut nudum, et cooperuimus te?
39Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
39aut quando te vidimus infirmum, aut in carcere, et venimus ad te?
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
40Et respondens rex, dicet illis: Amen dico vobis, quamdiu fecistis uni ex his fratribus meis minimis, mihi fecistis.
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
41Tunc dicet et his qui a sinistris erunt: Discedite a me maledicti in ignem æternum, qui paratus est diabolo, et angelis ejus:
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
42esurivi enim, et non dedistis mihi manducare: sitivi, et non desistis mihi potum:
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
43hospes eram, et non collegistis me: nudus, et non cooperuistis me: infirmus, et in carcere, et non visitastis me.
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
44Tunc respondebunt ei et ipsi, dicentes: Domine, quando te vidimus esurientem, aut sitientem, aut hospitem, aut nudum, aut infirmum, aut in carcere, et non ministravimus tibi?
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
45Tunc respondebit illis, dicens: Amen dico vobis: Quamdiu non fecistis uni de minoribus his, nec mihi fecistis.
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
46Et ibunt hi in supplicium æternum: justi autem in vitam æternam.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.