Маттея 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;
1Videns autem Jesus turbas, ascendit in montem, et cum sedisset, accesserunt ad eum discipuli ejus,
2і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:
2et aperiens os suum docebat eos dicens:
3Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.
3Beati pauperes spiritu: quoniam ipsorum est regnum cælorum.
4Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.
4Beati mites: quoniam ipsi possidebunt terram.
5Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.
5Beati qui lugent: quoniam ipsi consolabuntur.
6Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.
6Beati qui esuriunt et sitiunt justitiam: quoniam ipsi saturabuntur.
7Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.
7Beati misericordes: quoniam ipsi misericordiam consequentur.
8Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.
8Beati mundo corde: quoniam ipsi Deum videbunt.
9Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.
9Beati pacifici: quoniam filii Dei vocabuntur.
10Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.
10Beati qui persecutionem patiuntur propter justitiam: quoniam ipsorum est regnum cælorum.
11Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.
11Beati estis cum maledixerint vobis, et persecuti vos fuerint, et dixerint omne malum adversum vos mentientes, propter me:
12Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.
12gaudete, et exsultate, quoniam merces vestra copiosa est in cælis. Sic enim persecuti sunt prophetas, qui fuerunt ante vos.
13Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.
13Vos estis sal terræ. Quod si sal evanuerit, in quo salietur? ad nihilum valet ultra, nisi ut mittatur foras, et conculcetur ab hominibus.
14Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;
14Vos estis lux mundi. Non potest civitas abscondi supra montem posita,
15і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,
15neque accendunt lucernam, et ponunt eam sub modio, sed super candelabrum, ut luceat omnibus qui in domo sunt.
16так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.
16Sic luceat lux vestra coram hominibus: ut videant opera vestra bona, et glorificent Patrem vestrum, qui in cælis est.
17Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.
17Nolite putare quoniam veni solvere legem aut prophetas: non veni solvere, sed adimplere.
18Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.
18Amen quippe dico vobis, donec transeat cælum et terra, jota unum aut unus apex non præteribit a lege, donec omnia fiant.
19Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.
19Qui ergo solverit unum de mandatis istis minimis, et docuerit sic homines, minimus vocabitur in regno cælorum: qui autem fecerit et docuerit, hic magnus vocabitur in regno cælorum.
20Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.
20Dico enim vobis, quia nisi abundaverit justitia vestra plus quam scribarum et pharisæorum, non intrabitis in regnum cælorum.
21Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.
21Audistis quia dictum est antiquis: Non occides: qui autem occiderit, reus erit judicio.
22Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.
22Ego autem dico vobis: quia omnis qui irascitur fratri suo, reus erit judicio. Qui autem dixerit fratri suo, raca: reus erit concilio. Qui autem dixerit, fatue: reus erit gehennæ ignis.
23Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;
23Si ergo offers munus tuum ad altare, et ibi recordatus fueris quia frater tuus habet aliquid adversum te:
24зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.
24relinque ibi munus tuum ante altare, et vade prius reconciliari fratri tuo: et tunc veniens offeres munus tuum.
25Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.
25Esto consentiens adversario tuo cito dum es in via cum eo: ne forte tradat te adversarius judici, et judex tradat te ministro: et in carcerem mittaris.
26Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.
26Amen dico tibi, non exies inde, donec reddas novissimum quadrantem.
27Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.
27Audistis quia dictum est antiquis: Non mœchaberis.
28Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.
28Ego autem dico vobis: quia omnis qui viderit mulierem ad concupiscendum eam, jam mœchatus est eam in corde suo.
29Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.
29Quod si oculus tuus dexter scandalizat te, erue eum, et projice abs te: expedit enim tibi ut pereat unum membrorum tuorum, quam totum corpus tuum mittatur in gehennam.
30І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.
30Et si dextra manus tua scandalizat te, abscide eam, et projice abs te: expedit enim tibi ut pereat unum membrorum tuorum, quam totum corpus tuum eat in gehennam.
31Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.
31Dictum est autem: Quicumque dimiserit uxorem suam, det ei libellum repudii.
32Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.
32Ego autem dico vobis: quia omnis qui dimiserit uxorem suam, excepta fornicationis causa, facit eam mœchari: et qui dimissam duxerit, adulterat.
33Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.
33Iterum audistis quia dictum est antiquis: Non perjurabis: reddes autem Domino juramenta tua.
34Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;
34Ego autem dico vobis, non jurare omnino, neque per cælum, quia thronus Dei est:
35нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;
35neque per terram, quia scabellum est pedum ejus: neque per Jerosolymam, quia civitas est magni regis:
36нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.
36neque per caput tuum juraveris, quia non potes unum capillum album facere, aut nigrum.
37Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.
37Sit autem sermo vester, est, est: non, non: quod autem his abundantius est, a malo est.
38Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.
38Audistis quia dictum est: Oculum pro oculo, et dentem pro dente.
39Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.
39Ego autem dico vobis, non resistere malo: sed si quis te percusserit in dexteram maxillam tuam, præbe illi et alteram:
40І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.
40et ei, qui vult tecum judicio contendere, et tunicam tuam tollere, dimitte ei et pallium:
41І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.
41et quicumque te angariaverit mille passus, vade cum illo et alia duo.
42Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.
42Qui petit a te, da ei: et volenti mutuari a te, ne avertaris.
43Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.
43Audistis quia dictum est: Diliges proximum tuum, et odio habebis inimicum tuum.
44Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;
44Ego autem dico vobis: diligite inimicos vestros, benefacite his qui oderunt vos, et orate pro persequentibus et calumniantibus vos:
45щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.
45ut sitis filii Patris vestri, qui in cælis est: qui solem suum oriri facit super bonos et malos: et pluit super justos et injustos.
46Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?
46Si enim diligitis eos qui vos diligunt, quam mercedem habebitis? nonne et publicani hoc faciunt?
47І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?
47Et si salutaveritis fratres vestros tantum, quid amplius facitis? nonne et ethnici hoc faciunt?
48Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.
48Estote ergo vos perfecti, sicut et Pater vester cælestis perfectus est.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.