Маттея 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Synodal Translation (Синодальный перевод)
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
1Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят:
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
2зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб.
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
3Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
4Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
5А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
6тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
7Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
8приближаются ко Мне люди сии устами своими и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
9но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
10И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте!
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
11не то, что входит в уста, оскверняет человека, но то, что выходит из уст, оскверняет человека.
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
12Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились?
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
13Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится;
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
14оставьте их: они - слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
15Петр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию.
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
16Иисус сказал: неужели и вы еще не разумеете?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
17еще ли не понимаете, что все, входящее в уста, проходит в чрево и извергается вон?
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
18а исходящее из уст - из сердца исходит; сие оскверняет человека,
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
19ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления -
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
20это оскверняет человека; а есть неумытыми руками - не оскверняет человека.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
21И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
22И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, Сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется.
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
23Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти ее, потому что кричит за нами.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
24Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
25А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи! помоги мне.
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
26Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
27Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
28Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь ее в тот час.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
29Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там.
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
30И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их;
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
31так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
32Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их не евшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге.
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
33И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
34Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок.
35І звелїв народові посїдати на землї.
35Тогда велел народу возлечь на землю.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
36И, взяв семь хлебов и рыбы, воздал благодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики народу.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
37И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин полных,
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
38а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
39И, отпустив народ, Он вошел в лодку и прибыл в пределы Магдалинские.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.