Маттея 15
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
1Alors des pharisiens et des scribes vinrent de Jérusalem auprès de Jésus, et dirent:
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
2Pourquoi tes disciples transgressent-ils la tradition des anciens? Car ils ne se lavent pas les mains, quand ils prennent leurs repas.
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
3Il leur répondit: Et vous, pourquoi transgressez-vous le commandement de Dieu au profit de votre tradition?
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
4Car Dieu a dit: Honore ton père et ta mère; et: Celui qui maudira son père ou sa mère sera puni de mort.
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
5Mais vous, vous dites: Celui qui dira à son père ou à sa mère: Ce dont j’aurais pu t’assister est une offrande à Dieu, n’est pas tenu d’honorer son père ou sa mère.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
6Vous annulez ainsi la parole de Dieu au profit de votre tradition.
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
7Hypocrites, Ésaïe a bien prophétisé sur vous, quand il a dit:
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
8Ce peuple m’honore des lèvres, Mais son cœur est éloigné de moi.
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
9C’est en vain qu’ils m’honorent, En enseignant des préceptes qui sont des commandements d’hommes.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
10Ayant appelé à lui la foule, il lui dit: Écoutez, et comprenez.
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
11Ce n’est pas ce qui entre dans la bouche qui souille l’homme; mais ce qui sort de la bouche, c’est ce qui souille l’homme.
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
12Alors ses disciples s’approchèrent, et lui dirent: Sais-tu que les pharisiens ont été scandalisés des paroles qu’ils ont entendues?
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
13Il répondit: Toute plante que n’a pas plantée mon Père céleste sera déracinée.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
14Laissez-les: ce sont des aveugles qui conduisent des aveugles; si un aveugle conduit un aveugle, ils tomberont tous deux dans une fosse.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
15Pierre, prenant la parole, lui dit: Explique-nous cette parabole.
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
16Et Jésus dit: Vous aussi, êtes-vous encore sans intelligence?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
17Ne comprenez-vous pas que tout ce qui entre dans la bouche va dans le ventre, puis est jeté dans les lieux secrets?
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
18Mais ce qui sort de la bouche vient du cœur, et c’est ce qui souille l’homme.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
19Car c’est du cœur que viennent les mauvaises pensées, les meurtres, les adultères, les impudicités, les vols, les faux témoignages, les calomnies.
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
20Voilà les choses qui souillent l’homme; mais manger sans s’être lavé les mains, cela ne souille point l’homme.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
21Jésus, étant parti de là, se retira dans le territoire de Tyr et de Sidon.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
22Et voici, une femme cananéenne, qui venait de ces contrées, lui cria: Aie pitié de moi, Seigneur, Fils de David! Ma fille est cruellement tourmentée par le démon.
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
23Il ne lui répondit pas un mot, et ses disciples s’approchèrent, et lui dirent avec instance: Renvoie-la, car elle crie derrière nous.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
24Il répondit: Je n’ai été envoyé qu’aux brebis perdues de la maison d’Israël.
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
25Mais elle vint se prosterner devant lui, disant: Seigneur, secours-moi!
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
26Il répondit: Il n’est pas bien de prendre le pain des enfants, et de le jeter aux petits chiens.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
27Oui, Seigneur, dit-elle, mais les petits chiens mangent les miettes qui tombent de la table de leurs maîtres.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
28Alors Jésus lui dit: Femme, ta foi est grande; qu’il te soit fait comme tu veux. Et, à l’heure même, sa fille fut guérie.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
29Jésus quitta ces lieux, et vint près de la mer de Galilée. Étant monté sur la montagne, il s’y assit.
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
30Alors s’approcha de lui une grande foule, ayant avec elle des boiteux, des aveugles, des muets, des estropiés, et beaucoup d’autres malades. On les mit à ses pieds, et il les guérit;
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
31en sorte que la foule était dans l’admiration de voir que les muets parlaient, que les estropiés étaient guéris, que les boiteux marchaient, que les aveugles voyaient; et elle glorifiait le Dieu d’Israël.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
32Jésus, ayant appelé ses disciples, dit: Je suis ému de compassion pour cette foule; car voilà trois jours qu’ils sont près de moi, et ils n’ont rien à manger. Je ne veux pas les renvoyer à jeun, de peur que les forces ne leur manquent en chemin.
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
33Les disciples lui dirent: Comment nous procurer dans ce lieu désert assez de pains pour rassasier une si grande foule?
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
34Jésus leur demanda: Combien avez-vous de pains? Sept, répondirent-ils, et quelques petits poissons.
35І звелїв народові посїдати на землї.
35Alors il fit asseoir la foule par terre,
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
36prit les sept pains et les poissons, et, après avoir rendu grâces, il les rompit et les donna à ses disciples, qui les distribuèrent à la foule.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
37Tous mangèrent et furent rassasiés, et l’on emporta sept corbeilles pleines des morceaux qui restaient.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
38Ceux qui avaient mangé étaient quatre mille hommes, sans les femmes et les enfants.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
39Ensuite, il renvoya la foule, monta dans la barque, et se rendit dans la contrée de Magadan.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.