Јован 10
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Заиста, заиста вам кажем: ко не улази на врата у тор овчији него прелази на другом месту он је лупеж и хајдук;
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2а који улази на врата јесте пастир овцама.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3Њему вратар отвара, и овце глас његов слушају, и своје овце зове по имену, и изгони их;
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4и кад своје овце истера, иде пред њима, и овце иду за њим, јер познају глас његов.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5А за туђином неће да иду, него беже од њега, јер не познају глас туђи.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6Ову причу каза им Исус, али они не разумеше шта то беше што им каза.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7Тада им рече Исус опет: Заиста, заиста вам кажем: ја сам врата к овцама.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8Сви колико их год дође пре мене лупежи су и хајдуци; али их овце не послушаше.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9Ја сам врата; ко уђе кроза ме спашће се, и ући ће и изићи ће, и пашу ће наћи.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10Лупеж не долази низашта друго него да украде и убије и погуби; ја дођох да имају живот и изобиље.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11Ја сам пастир добри; пастир добри душу своју полаже за овце.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12А најамник, који није пастир, коме нису овце своје, види вука где иде, и оставља овце, и бежи: и вук зграби овце и распуди их;
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13а најамник бежи, јер је најамник и не мари за овце.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14Ја сам пастир добри и знам своје, и моје мене знају.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15Као што мене зна Отац и ја знам Оца; и душу своју полажем за овце.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16И друге овце имам које нису из овог тора, и оне ми ваља довести; и чуће глас мој, и биће једно стадо и један пастир.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17Зато ме Отац љуби, јер ја душу своју полажем да је опет узмем.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18Нико је не отима од мене, него је ја сам од себе полажем. Власт имам положити је и власт имам узети је опет. Ову сам заповест примио од Оца свог.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19Тада опет поста распра међу Јеврејима за ове речи.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20Многи од њих говораху: У њему је ђаво, и полудео је; шта га слушате?
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21Други говораху: Ове речи нису лудога; зар може ђаво слепима очи отварати?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22А беше тада празник обновљења у Јерусалиму, и беше зима.
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23И ходаше Исус у цркви по трему Соломуновом.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24А Јевреји Га опколише, и говораху Му: Докле ћеш мучити душе наше? Ако си ти Христос, кажи нам слободно.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25Исус им одговори: Ја вам казах, па не верујете. Дела која творим ја у име Оца свог она сведоче за ме.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26Али ви не верујете; јер нисте од мојих оваца, као што вам казах.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27Овце моје слушају глас мој, и ја познајем њих, и за мном иду.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28И ја ћу им дати живот вечни, и никад неће изгинути, и нико их неће отети из руке моје.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29Отац мој који ми их даде већи је од свих; и нико их не може отети из руке Оца мог.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30Ја и Отац једно смо.
30Я і Отець одно.
31А Јевреји опет узеше камење да Га убију.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32Исус им одговори: Многа вам добра дела јавих од Оца свог; за које од оних дела бацате камење на ме?
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33Одговорише Му Јевреји говорећи: За добро дело не бацамо камење на те, него за хулу на Бога, што ти, човек будући, градиш се Бог.
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34Исус им одговори: Не стоји ли написано у закону вашем: Ја рекох: богови сте?
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35Ако оне назва боговима којима реч Божија би, и писмо се не може покварити;
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
36како ви говорите Ономе ког Отац посвети и посла на свет: Хулу на Бога говориш, што рекох: Ја сам Син Божји?
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
37Ако не творим дела Оца свог не верујте ми.
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
38Ако ли творим, ако мени и не верујете, делима мојим верујте, да познате и верујете да је Отац у мени и ја у Њему.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39Тада опет гледаху да Га ухвате; али им се измаче из руку.
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40И отиде опет преко Јордана на оно место где Јован пре крштаваше; и оста онде.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41И многи дођоше к Њему и говораху: Јован не учини ни једног чуда, али све што каза Јован за Овог истина беше.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42И многи вероваше Га онде.
42І увірували там многі в Него.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.