Iohannem 10
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Amen, amen dico vobis: qui non intrat per ostium in ovile ovium, sed ascendit aliunde, ille fur est et latro.
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2Qui autem intrat per ostium, pastor est ovium.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3Huic ostiarius aperit, et oves vocem ejus audiunt, et proprias ovas vocat nominatim, et educit eas.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4Et cum proprias oves emiserit, ante eas vadit: et oves illum sequuntur, quia sciunt vocem ejus.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5Alienum autem non sequuntur, sed fugiunt ab eo: quia non noverunt vocem alienorum.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6Hoc proverbium dixit eis Jesus: illi autem non cognoverunt quid loqueretur eis.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7Dixit ergo eis iterum Jesus: Amen, amen dico vobis, quia ego sum ostium ovium.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8Omnes quotquot venerunt, fures sunt, et latrones, et non audierunt eos oves.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9Ego sum ostium. Per me si quis introierit, salvabitur: et ingredietur, et egredietur, et pascua inveniet.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10Fur non venit nisi ut furetur, et mactet, et perdat. Ego veni ut vitam habeant, et abundantius habeant.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11Ego sum pastor bonus. Bonus pastor animam suam dat pro ovibus suis.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12Mercenarius autem, et qui non est pastor, cujus non sunt oves propriæ, videt lupum venientem, et dimittit oves, et fugit: et lupus rapit, et dispergit oves;
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13mercenarius autem fugit, quia mercenarius est, et non pertinet ad eum de ovibus.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14Ego sum pastor bonus: et cognosco meas, et cognoscunt me meæ.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15Sicut novit me Pater, et ego agnosco Patrem: et animam meam pono pro ovibus meis.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16Et alias oves habeo, quæ non sunt ex hoc ovili: et illas oportet me adducere, et vocem meam audient, et fiet unum ovile et unus pastor.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17Propterea me diligit Pater: quia ego pono animam meam, ut iterum sumam eam.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18Nemo tollit eam a me: sed ego pono eam a meipso, et potestatem habeo ponendi eam, et potestatem habeo iterum sumendi eam. Hoc mandatum accepi a Patre meo.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19Dissensio iterum facta est inter Judæos propter sermones hos.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20Dicebant autem multi ex ipsis: Dæmonium habet, et insanit: quid eum auditis?
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21Alii dicebant: Hæc verba non sunt dæmonium habentis: numquid dæmonium potest cæcorum oculos aperire?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22Facta sunt autem Encænia in Jerosolymis, et hiems erat.
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23Et ambulabat Jesus in templo, in porticu Salomonis.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24Circumdederunt ergo eum Judæi, et dicebant ei: Quousque animam nostram tollis? si tu es Christus, dic nobis palam.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25Respondit eis Jesus: Loquor vobis, et non creditis: opera quæ ego facio in nomine Patris mei, hæc testimonium perhibent de me:
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26sed vos non creditis, quia non estis ex ovibus meis.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27Oves meæ vocem meam audiunt, et ego cognosco eas, et sequuntur me:
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28et ego vitam æternam do eis, et non peribunt in æternum, et non rapiet eas quisquam de manu mea.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29Pater meus quod dedit mihi, majus omnibus est: et nemo potest rapere de manu Patris mei.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30Ego et Pater unum sumus.
30Я і Отець одно.
31Sustulerunt ergo lapides Judæi, ut lapidarent eum.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32Respondit eis Jesus: Multa bona opera ostendi vobis ex Patre meo: propter quod eorum opus me lapidatis?
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33Responderunt ei Judæi: De bono opere non lapidamus te, sed de blasphemia; et quia tu homo cum sis, facis teipsum Deum.
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34Respondit eis Jesus: Nonne scriptum est in lege vestra, Quia ego dixi: Dii estis?
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35Si illos dixit deos, ad quos sermo Dei factus est, et non potest solvi Scriptura:
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
36quem Pater sanctificavit, et misit in mundum vos dicitis: Quia blasphemas, quia dixi: Filius Dei sum?
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
37Si non facio opera Patris mei, nolite credere mihi.
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
38Si autem facio: etsi mihi non vultis credere, operibus credite, ut cognoscatis, et credatis quia Pater in me est, et ego in Patre.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39Quærebant ergo eum apprehendere: et exivit de manibus eorum.
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40Et abiit iterum trans Jordanem, in eum locum ubi erat Joannes baptizans primum, et mansit illic;
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41et multi venerunt ad eum, et dicebant: Quia Joannes quidem signum fecit nullum.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42Omnia autem quæcumque dixit Joannes de hoc, vera erant. Et multi crediderunt in eum.
42І увірували там многі в Него.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.