Iohannem 4
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ut ergo cognovit Jesus quia audierunt pharisæi quod Jesus plures discipulos facit, et baptizat, quam Joannes
1Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2(quamquam Jesus non baptizaret, sed discipuli ejus),
2(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
3reliquit Judæam, et abiit iterum in Galilæam.
3то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4Oportebat autem eum transire per Samariam.
4Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5Venit ergo in civitatem Samariæ, quæ dicitur Sichar, juxta prædium quod dedit Jacob Joseph filio suo.
5Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
6Erat autem ibi fons Jacob. Jesus ergo fatigatus ex itinere, sedebat sic supra fontem. Hora erat quasi sexta.
6Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
7Venit mulier de Samaria haurire aquam. Dicit ei Jesus: Da mihi bibere.
7Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8(Discipuli enim ejus abierant in civitatem ut cibos emerent.)
8Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
9Dicit ergo ei mulier illa Samaritana: Quomodo tu, Judæus cum sis, bibere a me poscis, quæ sum mulier Samaritana? non enim coutuntur Judæi Samaritanis.
9Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10Respondit Jesus, et dixit ei: Si scires donum Dei, et quis est qui dicit tibi: Da mihi bibere, tu forsitan petisses ab eo, et dedisset tibi aquam vivam.
10Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11Dicit ei mulier: Domine, neque in quo haurias habes, et puteus altus est: unde ergo habes aquam vivam?
11Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12Numquid tu major es patre nostro Jacob, qui dedit nobis puteum, et ipse ex eo bibit, et filii ejus, et pecora ejus?
12Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13Respondit Jesus, et dixit ei: Omnis qui bibit ex aqua hac, sitiet iterum; qui autem biberit ex aqua quam ego dabo ei, non sitiet in æternum:
13Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
14sed aqua quam ego dabo ei, fiet in eo fons aquæ salientis in vitam æternam.
14хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
15Dicit ad eum mulier: Domine, da mihi hanc aquam, ut non sitiam, neque veniam huc haurire.
15Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16Dicit ei Jesus: Vade, voca virum tuum, et veni huc.
16Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
17Respondit mulier, et dixit: Non habeo virum. Dicit ei Jesus: Bene dixisti, quia non habeo virum;
17Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18quinque enim viros habuisti, et nunc, quem habes, non est tuus vir: hoc vere dixisti.
18пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19Dicit ei mulier: Domine, video quia propheta es tu.
19Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20Patres nostri in monte hoc adoraverunt, et vos dicitis, quia Jerosolymis est locus ubi adorare oportet.
20Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21Dicit ei Jesus: Mulier, crede mihi, quia venit hora, quando neque in monte hoc, neque in Jerosolymis adorabitis Patrem.
21Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22Vos adoratis quod nescitis: nos adoramus quod scimus, quia salus ex Judæis est.
22Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23Sed venit hora, et nunc est, quando veri adoratores adorabunt Patrem in spiritu et veritate. Nam et Pater tales quærit, qui adorent eum.
23Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24Spiritus est Deus: et eos qui adorant eum, in spiritu et veritate oportet adorare.
24Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25Dicit ei mulier: Scio quia Messias venit (qui dicitur Christus): cum ergo venerit ille, nobis annuntiabit omnia.
25Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
26Dicit ei Jesus: Ego sum, qui loquor tecum.
26Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
27Et continuo venerunt discipuli ejus, et mirabantur quia cum muliere loquebatur. Nemo tamen dixit: Quid quæris? aut, Quid loqueris cum ea?
27І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28Reliquit ergo hydriam suam mulier, et abiit in civitatem, et dicit illis hominibus:
28Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29Venite, et videte hominem qui dixit mihi omnia quæcumque feci: numquid ipse est Christus?
29Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30Exierunt ergo de civitate et veniebant ad eum.
30Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31Interea rogabant eum discipuli, dicentes: Rabbi, manduca.
31Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32Ille autem dicit eis: Ego cibum habeo manducare, quem vos nescitis.
32Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33Dicebant ergo discipuli ad invicem: Numquid aliquis attulit ei manducare?
33Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
34Dicit eis Jesus: Meus cibus est ut faciam voluntatem ejus qui misit me, ut perficiam opus ejus.
34Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
35Nonne vos dicitis quod adhuc quatuor menses sunt, et messis venit? Ecce dico vobis: levate oculos vestros, et videte regiones, quia albæ sunt jam ad messem.
35Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36Et qui metit, mercedem accipit, et congregat fructum in vitam æternam: ut et qui seminat, simul gaudeat, et qui metit.
36І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
37In hoc enim est verbum verum: quia alius est qui seminat, et alius est qui metit.
37Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
38Ego misi vos metere quod vos non laborastis: alii laboraverunt, et vos in labores eorum introistis.
38Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39Ex civitate autem illa multi crediderunt in eum Samaritanorum, propter verbum mulieris testimonium perhibentis: Quia dixit mihi omnia quæcumque feci.
39З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
40Cum venissent ergo ad illum Samaritani, rogaverunt eum ut ibi maneret. Et mansit ibi duos dies.
40Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
41Et multo plures crediderunt in eum propter sermonem ejus.
41І багато більше увірувало за слово Його.
42Et mulieri dicebant: Quia jam non propter tuam loquelam credimus: ipsi enim audivimus, et scimus quia hic est vere Salvator mundi.
42А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
43Post duos autem dies exiit inde, et abiit in Galilæam.
43Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
44Ipse enim Jesus testimonium perhibuit, quia propheta in sua patria honorem non habet.
44Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45Cum ergo venisset in Galilæam, exceperunt eum Galilæi, cum omnia vidissent quæ fecerat Jerosolymis in die festo: et ipsi enim venerant ad diem festum.
45Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46Venit ergo iterum in Cana Galilææ, ubi fecit aquam vinum. Et erat quidam regulus, cujus filius infirmabatur Capharnaum.
46Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47Hic cum audisset quia Jesus adveniret a Judæa in Galilæam, abiit ad eum, et rogabat eum ut descenderet, et sanaret filium ejus: incipiebat enim mori.
47Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48Dixit ergo Jesus ad eum: Nisi signa et prodigia videritis, non creditis.
48Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49Dicit ad eum regulus: Domine, descende priusquam moriatur filius meus.
49Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
50Dicit ei Jesus: Vade, filius tuus vivit. Credidit homo sermoni quem dixit ei Jesus, et ibat.
50Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51Jam autem eo descendente, servi occurrerunt ei, et nuntiaverunt dicentes, quia filius ejus viveret.
51Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52Interrogabat ergo horam ab eis in qua melius habuerit. Et dixerunt ei: Quia heri hora septima reliquit eum febris.
52Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53Cognovit ergo pater, quia illa hora erat in qua dixit ei Jesus: Filius tuus vivit; et credidit ipse et domus ejus tota.
53Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54Hoc iterum secundum signum fecit Jesus, cum venisset a Judæa in Galilæam.
54Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.