John 4
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1When therefore the Lord knew how the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John,
1Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2(Though Jesus himself baptized not, but his disciples,)
2(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
3He left Judæa, and departed again into Galilee.
3то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4And he must needs go through Samaria.
4Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5Then cometh he to a city of Samaria, which is called Sychar, near to the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph.
5Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
6Now Jacob’s well was there. Jesus therefore, being wearied with his journey, sat thus on the well: and it was about the sixth hour.
6Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
7There cometh a woman of Samaria to draw water: Jesus saith unto her, Give me to drink.
7Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8(For his disciples were gone away unto the city to buy meat.)
8Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
9Then saith the woman of Samaria unto him, How is it that thou, being a Jew, askest drink of me, which am a woman of Samaria? for the Jews have no dealings with the Samaritans.
9Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10Jesus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God, and who it is that saith to thee, Give me to drink; thou wouldest have asked of him, and he would have given thee living water.
10Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11The woman saith unto him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep: from whence then hast thou that living water?
11Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12Art thou greater than our father Jacob, which gave us the well, and drank thereof himself, and his children, and his cattle?
12Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13Jesus answered and said unto her, Whosoever drinketh of this water shall thirst again:
13Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
14But whosoever drinketh of the water that I shall give him shall never thirst; but the water that I shall give him shall be in him a well of water springing up into everlasting life.
14хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
15The woman saith unto him, Sir, give me this water, that I thirst not, neither come hither to draw.
15Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16Jesus saith unto her, Go, call thy husband, and come hither.
16Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
17The woman answered and said, I have no husband. Jesus said unto her, Thou hast well said, I have no husband:
17Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18For thou hast had five husbands; and he whom thou now hast is not thy husband: in that saidst thou truly.
18пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19The woman saith unto him, Sir, I perceive that thou art a prophet.
19Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20Our fathers worshipped in this mountain; and ye say, that in Jerusalem is the place where men ought to worship.
20Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21Jesus saith unto her, Woman, believe me, the hour cometh, when ye shall neither in this mountain, nor yet at Jerusalem, worship the Father.
21Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22Ye worship ye know not what: we know what we worship: for salvation is of the Jews.
22Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23But the hour cometh, and now is, when the true worshippers shall worship the Father in spirit and in truth: for the Father seeketh such to worship him.
23Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24God is a Spirit: and they that worship him must worship him in spirit and in truth.
24Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25The woman saith unto him, I know that Messias cometh, which is called Christ: when he is come, he will tell us all things.
25Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
26Jesus saith unto her, I that speak unto thee am he.
26Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
27¶ And upon this came his disciples, and marvelled that he talked with the woman: yet no man said, What seekest thou? or, Why talkest thou with her?
27І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28The woman then left her waterpot, and went her way into the city, and saith to the men,
28Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29Come, see a man, which told me all things that ever I did: is not this the Christ?
29Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30Then they went out of the city, and came unto him.
30Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31¶ In the mean while his disciples prayed him, saying, Master, eat.
31Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32But he said unto them, I have meat to eat that ye know not of.
32Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33Therefore said the disciples one to another, Hath any man brought him ought to eat?
33Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
34Jesus saith unto them, My meat is to do the will of him that sent me, and to finish his work.
34Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
35Say not ye, There are yet four months, and then cometh harvest? behold, I say unto you, Lift up your eyes, and look on the fields; for they are white already to harvest.
35Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36And he that reapeth receiveth wages, and gathereth fruit unto life eternal: that both he that soweth and he that reapeth may rejoice together.
36І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
37And herein is that saying true, One soweth, and another reapeth.
37Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
38I sent you to reap that whereon ye bestowed no labour: other men laboured, and ye are entered into their labours.
38Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39¶ And many of the Samaritans of that city believed on him for the saying of the woman, which testified, He told me all that ever I did.
39З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
40So when the Samaritans were come unto him, they besought him that he would tarry with them: and he abode there two days.
40Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
41And many more believed because of his own word;
41І багато більше увірувало за слово Його.
42And said unto the woman, Now we believe, not because of thy saying: for we have heard him ourselves, and know that this is indeed the Christ, the Saviour of the world.
42А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
43¶ Now after two days he departed thence, and went into Galilee.
43Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
44For Jesus himself testified, that a prophet hath no honour in his own country.
44Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45Then when he was come into Galilee, the Galilæans received him, having seen all the things that he did at Jerusalem at the feast: for they also went unto the feast.
45Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46So Jesus came again into Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain nobleman, whose son was sick at Capernaum.
46Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47When he heard that Jesus was come out of Judæa into Galilee, he went unto him, and besought him that he would come down, and heal his son: for he was at the point of death.
47Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48Then said Jesus unto him, Except ye see signs and wonders, ye will not believe.
48Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49The nobleman saith unto him, Sir, come down ere my child die.
49Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
50Jesus saith unto him, Go thy way; thy son liveth. And the man believed the word that Jesus had spoken unto him, and he went his way.
50Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51And as he was now going down, his servants met him, and told him , saying, Thy son liveth.
51Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52Then enquired he of them the hour when he began to amend. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.
52Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53So the father knew that it was at the same hour, in the which Jesus said unto him, Thy son liveth: and himself believed, and his whole house.
53Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54This is again the second miracle that Jesus did, when he was come out of Judæa into Galilee.
54Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.