John 13
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now before the feast of the passover, when Jesus knew that his hour was come that he should depart out of this world unto the Father, having loved his own which were in the world, he loved them unto the end.
1Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2And supper being ended, the devil having now put into the heart of Judas Iscariot, Simon’s son , to betray him;
2І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3Jesus knowing that the Father had given all things into his hands, and that he was come from God, and went to God;
3знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4He riseth from supper, and laid aside his garments; and took a towel, and girded himself.
4устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
5After that he poureth water into a bason, and began to wash the disciples’ feet, and to wipe them with the towel wherewith he was girded.
5Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6Then cometh he to Simon Peter: and Peter saith unto him, Lord, dost thou wash my feet?
6Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7Jesus answered and said unto him, What I do thou knowest not now; but thou shalt know hereafter.
7Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8Peter saith unto him, Thou shalt never wash my feet. Jesus answered him, If I wash thee not, thou hast no part with me.
8Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
9Simon Peter saith unto him, Lord, not my feet only, but also my hands and my head.
9Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10Jesus saith to him, He that is washed needeth not save to wash his feet, but is clean every whit: and ye are clean, but not all.
10Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11For he knew who should betray him; therefore said he, Ye are not all clean.
11Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
12So after he had washed their feet, and had taken his garments, and was set down again, he said unto them, Know ye what I have done to you?
12Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13Ye call me Master and Lord: and ye say well; for so I am.
13Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
14If I then, your Lord and Master, have washed your feet; ye also ought to wash one another’s feet.
14Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15For I have given you an example, that ye should do as I have done to you.
15Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16Verily, verily, I say unto you, The servant is not greater than his lord; neither he that is sent greater than he that sent him.
16Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17If ye know these things, happy are ye if ye do them.
17Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
18¶ I speak not of you all: I know whom I have chosen: but that the scripture may be fulfilled, He that eateth bread with me hath lifted up his heel against me.
18Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19Now I tell you before it come, that, when it is come to pass, ye may believe that I am he .
19Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20Verily, verily, I say unto you, He that receiveth whomsoever I send receiveth me; and he that receiveth me receiveth him that sent me.
20Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21When Jesus had thus said, he was troubled in spirit, and testified, and said, Verily, verily, I say unto you, that one of you shall betray me.
21Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22Then the disciples looked one on another, doubting of whom he spake.
22Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
23Now there was leaning on Jesus’ bosom one of his disciples, whom Jesus loved.
23Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24Simon Peter therefore beckoned to him, that he should ask who it should be of whom he spake.
24Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25He then lying on Jesus’ breast saith unto him, Lord, who is it?
25Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26Jesus answered, He it is, to whom I shall give a sop, when I have dipped it . And when he had dipped the sop, he gave it to Judas Iscariot, the son of Simon.
26Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27And after the sop Satan entered into him. Then said Jesus unto him, That thou doest, do quickly.
27А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28Now no man at the table knew for what intent he spake this unto him.
28Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
29For some of them thought, because Judas had the bag, that Jesus had said unto him, Buy those things that we have need of against the feast; or, that he should give something to the poor.
29Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30He then having received the sop went immediately out: and it was night.
30Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
31¶ Therefore, when he was gone out, Jesus said, Now is the Son of man glorified, and God is glorified in him.
31Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32If God be glorified in him, God shall also glorify him in himself, and shall straightway glorify him.
32Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33Little children, yet a little while I am with you. Ye shall seek me: and as I said unto the Jews, Whither I go, ye cannot come; so now I say to you.
33Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
34A new commandment I give unto you, That ye love one another; as I have loved you, that ye also love one another.
34Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
35By this shall all men know that ye are my disciples, if ye have love one to another.
35По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
36¶ Simon Peter said unto him, Lord, whither goest thou? Jesus answered him, Whither I go, thou canst not follow me now; but thou shalt follow me afterwards.
36Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
37Peter said unto him, Lord, why cannot I follow thee now? I will lay down my life for thy sake.
37Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
38Jesus answered him, Wilt thou lay down thy life for my sake? Verily, verily, I say unto thee, The cock shall not crow, till thou hast denied me thrice.
38Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.