John 12
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Jesus six days before the passover came to Bethany, where Lazarus was which had been dead, whom he raised from the dead.
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2There they made him a supper; and Martha served: but Lazarus was one of them that sat at the table with him.
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3Then took Mary a pound of ointment of spikenard, very costly, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair: and the house was filled with the odour of the ointment.
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4Then saith one of his disciples, Judas Iscariot, Simon’s son , which should betray him,
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5Why was not this ointment sold for three hundred pence, and given to the poor?
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6This he said, not that he cared for the poor; but because he was a thief, and had the bag, and bare what was put therein.
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7Then said Jesus, Let her alone: against the day of my burying hath she kept this.
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8For the poor always ye have with you; but me ye have not always.
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9Much people of the Jews therefore knew that he was there: and they came not for Jesus’ sake only, but that they might see Lazarus also, whom he had raised from the dead.
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10¶ But the chief priests consulted that they might put Lazarus also to death;
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11Because that by reason of him many of the Jews went away, and believed on Jesus.
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12¶ On the next day much people that were come to the feast, when they heard that Jesus was coming to Jerusalem,
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13Took branches of palm trees, and went forth to meet him, and cried, Hosanna: Blessed is the King of Israel that cometh in the name of the Lord.
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14And Jesus, when he had found a young ass, sat thereon; as it is written,
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15Fear not, daughter of Sion: behold, thy King cometh, sitting on an ass’s colt.
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16These things understood not his disciples at the first: but when Jesus was glorified, then remembered they that these things were written of him, and that they had done these things unto him.
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17The people therefore that was with him when he called Lazarus out of his grave, and raised him from the dead, bare record.
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18For this cause the people also met him, for that they heard that he had done this miracle.
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19The Pharisees therefore said among themselves, Perceive ye how ye prevail nothing? behold, the world is gone after him.
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20¶ And there were certain Greeks among them that came up to worship at the feast:
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21The same came therefore to Philip, which was of Bethsaida of Galilee, and desired him, saying, Sir, we would see Jesus.
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22Philip cometh and telleth Andrew: and again Andrew and Philip tell Jesus.
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23¶ And Jesus answered them, saying, The hour is come, that the Son of man should be glorified.
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24Verily, verily, I say unto you, Except a corn of wheat fall into the ground and die, it abideth alone: but if it die, it bringeth forth much fruit.
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25He that loveth his life shall lose it; and he that hateth his life in this world shall keep it unto life eternal.
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
26If any man serve me, let him follow me; and where I am, there shall also my servant be: if any man serve me, him will my Father honour.
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27Now is my soul troubled; and what shall I say? Father, save me from this hour: but for this cause came I unto this hour.
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28Father, glorify thy name. Then came there a voice from heaven, saying , I have both glorified it , and will glorify it again.
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29The people therefore, that stood by, and heard it , said that it thundered: others said, An angel spake to him.
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30Jesus answered and said, This voice came not because of me, but for your sakes.
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31Now is the judgment of this world: now shall the prince of this world be cast out.
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32And I, if I be lifted up from the earth, will draw all men unto me.
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33This he said, signifying what death he should die.
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34The people answered him, We have heard out of the law that Christ abideth for ever: and how sayest thou, The Son of man must be lifted up? who is this Son of man?
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
35Then Jesus said unto them, Yet a little while is the light with you. Walk while ye have the light, lest darkness come upon you: for he that walketh in darkness knoweth not whither he goeth.
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36While ye have light, believe in the light, that ye may be the children of light. These things spake Jesus, and departed, and did hide himself from them.
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37¶ But though he had done so many miracles before them, yet they believed not on him:
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38That the saying of Esaias the prophet might be fulfilled, which he spake, Lord, who hath believed our report? and to whom hath the arm of the Lord been revealed?
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39Therefore they could not believe, because that Esaias said again,
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40He hath blinded their eyes, and hardened their heart; that they should not see with their eyes, nor understand with their heart, and be converted, and I should heal them.
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41These things said Esaias, when he saw his glory, and spake of him.
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42¶ Nevertheless among the chief rulers also many believed on him; but because of the Pharisees they did not confess him , lest they should be put out of the synagogue:
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43For they loved the praise of men more than the praise of God.
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44¶ Jesus cried and said, He that believeth on me, believeth not on me, but on him that sent me.
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45And he that seeth me seeth him that sent me.
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46I am come a light into the world, that whosoever believeth on me should not abide in darkness.
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47And if any man hear my words, and believe not, I judge him not: for I came not to judge the world, but to save the world.
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48He that rejecteth me, and receiveth not my words, hath one that judgeth him: the word that I have spoken, the same shall judge him in the last day.
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49For I have not spoken of myself; but the Father which sent me, he gave me a commandment, what I should say, and what I should speak.
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
50And I know that his commandment is life everlasting: whatsoever I speak therefore, even as the Father said unto me, so I speak.
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.