John 10
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Verily, verily, I say unto you, He that entereth not by the door into the sheepfold, but climbeth up some other way, the same is a thief and a robber.
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2But he that entereth in by the door is the shepherd of the sheep.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3To him the porter openeth; and the sheep hear his voice: and he calleth his own sheep by name, and leadeth them out.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4And when he putteth forth his own sheep, he goeth before them, and the sheep follow him: for they know his voice.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5And a stranger will they not follow, but will flee from him: for they know not the voice of strangers.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6This parable spake Jesus unto them: but they understood not what things they were which he spake unto them.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7Then said Jesus unto them again, Verily, verily, I say unto you, I am the door of the sheep.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8All that ever came before me are thieves and robbers: but the sheep did not hear them.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9I am the door: by me if any man enter in, he shall be saved, and shall go in and out, and find pasture.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10The thief cometh not, but for to steal, and to kill, and to destroy: I am come that they might have life, and that they might have it more abundantly.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11I am the good shepherd: the good shepherd giveth his life for the sheep.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12But he that is an hireling, and not the shepherd, whose own the sheep are not, seeth the wolf coming, and leaveth the sheep, and fleeth: and the wolf catcheth them, and scattereth the sheep.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13The hireling fleeth, because he is an hireling, and careth not for the sheep.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14I am the good shepherd, and know my sheep , and am known of mine.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15As the Father knoweth me, even so know I the Father: and I lay down my life for the sheep.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16And other sheep I have, which are not of this fold: them also I must bring, and they shall hear my voice; and there shall be one fold, and one shepherd.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17Therefore doth my Father love me, because I lay down my life, that I might take it again.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18No man taketh it from me, but I lay it down of myself. I have power to lay it down, and I have power to take it again. This commandment have I received of my Father.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19¶ There was a division therefore again among the Jews for these sayings.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20And many of them said, He hath a devil, and is mad; why hear ye him?
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21Others said, These are not the words of him that hath a devil. Can a devil open the eyes of the blind?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22¶ And it was at Jerusalem the feast of the dedication, and it was winter.
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23And Jesus walked in the temple in Solomon’s porch.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24Then came the Jews round about him, and said unto him, How long dost thou make us to doubt? If thou be the Christ, tell us plainly.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25Jesus answered them, I told you, and ye believed not: the works that I do in my Father’s name, they bear witness of me.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26But ye believe not, because ye are not of my sheep, as I said unto you.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27My sheep hear my voice, and I know them, and they follow me:
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28And I give unto them eternal life; and they shall never perish, neither shall any man pluck them out of my hand.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29My Father, which gave them me, is greater than all; and no man is able to pluck them out of my Father’s hand.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30I and my Father are one.
30Я і Отець одно.
31Then the Jews took up stones again to stone him.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32Jesus answered them, Many good works have I shewed you from my Father; for which of those works do ye stone me?
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33The Jews answered him, saying, For a good work we stone thee not; but for blasphemy; and because that thou, being a man, makest thyself God.
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34Jesus answered them, Is it not written in your law, I said, Ye are gods?
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35If he called them gods, unto whom the word of God came, and the scripture cannot be broken;
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
36Say ye of him, whom the Father hath sanctified, and sent into the world, Thou blasphemest; because I said, I am the Son of God?
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
37If I do not the works of my Father, believe me not.
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
38But if I do, though ye believe not me, believe the works: that ye may know, and believe, that the Father is in me, and I in him.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39Therefore they sought again to take him: but he escaped out of their hand,
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40And went away again beyond Jordan into the place where John at first baptized; and there he abode.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41And many resorted unto him, and said, John did no miracle: but all things that John spake of this man were true.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42And many believed on him there.
42І увірували там многі в Него.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.