Johannes 10
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Wahrlich, wahrlich ich sage euch: Wer nicht zur Tür eingeht in den Schafstall, sondern steigt anderswo hinein, der ist ein Dieb und ein Mörder.
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2Der aber zur Tür hineingeht, der ist ein Hirte der Schafe.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3Dem tut der Türhüter auf, und die Schafe hören seine Stimme; und er ruft seine Schafe mit Namen und führt sie aus.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4Und wenn er seine Schafe hat ausgelassen, geht er vor ihnen hin, und die Schafe folgen ihm nach; denn sie kennen seine Stimme.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5Einem Fremden aber folgen sie nicht nach, sondern fliehen von ihm; denn sie kennen der Fremden Stimme nicht.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6Diesen Spruch sagte Jesus zu ihnen; sie verstanden aber nicht, was es war, das er zu ihnen sagte.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7Da sprach Jesus wieder zu ihnen: Wahrlich, wahrlich ich sage euch: Ich bin die Tür zu den Schafen.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8Alle, die vor mir gekommen sind, die sind Diebe und Mörder; aber die Schafe haben ihnen nicht gehorcht.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9Ich bin die Tür; so jemand durch mich eingeht, der wird selig werden und wird ein und aus gehen und Weide finden.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10Ein Dieb kommt nur, daß er stehle, würge und umbringe.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11Ich bin gekommen, daß sie das Leben und volle Genüge haben sollen.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12Ich bin der gute Hirte. Der gute Hirte läßt sein Leben für seine Schafe. Der Mietling aber, der nicht Hirte ist, des die Schafe nicht eigen sind, sieht den Wolf kommen und verläßt die Schafe und flieht; und der Wolf erhascht und zerstreut die Schafe.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13Der Mietling aber flieht; denn er ist ein Mietling und achtet der Schafe nicht.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14Ich bin der gute Hirte und erkenne die Meinen und bin bekannt den Meinen,
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15wie mich mein Vater kennt und ich kenne den Vater. Und ich lasse mein Leben für die Schafe.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16Und ich habe noch andere Schafe, die sind nicht aus diesem Stalle; und dieselben muß ich herführen, und sie werden meine Stimme hören, und wird eine Herde und ein Hirte werden.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17Darum liebt mich mein Vater, daß ich mein Leben lasse, auf daß ich's wiedernehme.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18Niemand nimmt es von mir, sondern ich lasse es von mir selber. Ich habe Macht, es zu lassen, und habe Macht, es wiederzunehmen. Solch Gebot habe ich empfangen von meinem Vater.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19Da ward abermals eine Zwietracht unter den Juden über diese Worte.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20Viele unter ihnen sprachen: Er hat den Teufel und ist unsinnig; was höret ihr ihm zu?
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21Die andern sprachen: Das sind nicht Worte eines Besessenen; kann der Teufel auch der Blinden Augen auftun?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22Es ward aber Kirchweihe zu Jerusalem und war Winter.
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23Und Jesus wandelte im Tempel in der Halle Salomos.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24Da umringten ihn die Juden und sprachen zu ihm: Wie lange hältst du unsere Seele auf? Bist du Christus, so sage es uns frei heraus.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25Jesus antwortete ihnen: Ich habe es euch gesagt, und ihr glaubet nicht. Die Werke, die ich tue in meines Vaters Namen, die zeugen von mir.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26Aber ihr glaubet nicht; denn ihr seid von meinen Schafen nicht, wie ich euch gesagt habe.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27Denn meine Schafe hören meine Stimme, und ich kenne sie; und sie folgen mir,
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28und ich gebe ihnen das ewige Leben; und sie werden nimmermehr umkommen, und niemand wird sie mir aus meiner Hand reißen.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29Der Vater, der sie mir gegeben hat, ist größer denn alles; und niemand kann sie aus meines Vaters Hand reißen.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30Ich und der Vater sind eins.
30Я і Отець одно.
31Da hoben die Juden abermals Steine auf, daß sie ihn steinigten.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32Jesus antwortete ihnen: Viel gute Werke habe ich euch erzeigt von meinem Vater; um welches Werk unter ihnen steinigt ihr mich?
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33Die Juden antworteten ihm und sprachen: Um des guten Werks willen steinigen wir dich nicht, sondern um der Gotteslästerung willen und daß du ein Mensch bist und machst dich selbst zu Gott.
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34Jesus antwortete ihnen: Steht nicht geschrieben in eurem Gesetz: “Ich habe gesagt: Ihr seid Götter”?
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35So er die Götter nennt, zu welchen das Wort geschah, und die Schrift kann doch nicht gebrochen werden,
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
36sprecht ihr denn zu dem, den der Vater geheiligt und in die Welt gesandt hat: “Du lästerst Gott”, darum daß ich sage: Ich bin Gottes Sohn?
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
37Tue ich nicht die Werke meines Vaters, so glaubet mir nicht;
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
38tue ich sie aber, glaubet doch den Werken, wollt ihr mir nicht glauben, auf daß ihr erkennet und glaubet, daß der Vater in mir ist und ich in ihm.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39Sie suchten abermals ihn zu greifen; aber er entging ihnen aus ihren Händen
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40und zog hin wieder jenseit des Jordans an den Ort, da Johannes zuvor getauft hatte, und blieb allda.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41Und viele kamen zu ihm und sprachen: Johannes tat kein Zeichen; aber alles, was Johannes von diesem gesagt hat, das ist wahr.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42Und glaubten allda viele an ihn.
42І увірували там многі в Него.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.