Jan 10
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Amen, amen pravím vám: Kdož nevchází dveřmi do ovčince ovcí, ale vchází jinudy, ten zloděj jest a lotr.
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2Ale kdož vchází dveřmi, pastýř jest ovcí.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3Tomuť vrátný otvírá, a ovce hlas jeho slyší, a on svých vlastních ovec ze jména povolává, a vyvodí je.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4A jakž ovce své vlastní ven vypustí, před nimi jde, a ovce jdou za ním; nebo znají hlas jeho.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5Ale cizího nikoli následovati nebudou, ale utekou od něho; nebo neznají hlasů cizích.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6To přísloví pověděl jim Ježíš, ale oni nevěděli, co by to bylo, což jim mluvil.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7Tedy opět řekl jim Ježíš: Amen, amen pravím vám: Že já jsem dveře ovcí.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8Všickni, kolikož jich koli přede mnou přišlo, zloději jsou a lotři, ale neslyšely jich ovce.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9Já jsem dveře. Skrze mne všel-li by kdo, spasen bude, a vejde i vyjde, a pastvu nalezne.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10Zloděj nepřichází, jediné aby kradl a mordoval a hubil; já jsem přišel, aby život měly, a hojně aby měly.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11Já jsem ten pastýř dobrý. Dobrý pastýř duši svou pokládá za ovce.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12Ale nájemník a ten, kterýž není pastýř, jehož nejsou ovce vlastní, vida vlka, an jde, i opouští ovce i utíká, a vlk lapá a rozhání ovce.
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13Nájemník pak utíká; nebo nájemník jest, a nemá péče o ovce.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14Já jsem ten dobrý pastýř, a známť ovce své, a znajíť mne mé.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15Jakož mne zná Otec, tak i já znám Otce, a duši svou pokládám za ovce.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16A mámť i jiné ovce, kteréž nejsou z tohoto ovčince. I tyť musím přivésti, a hlas můj slyšeti budou. A budeť jeden ovčinec a jeden pastýř.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17Protož mne Otec miluje, že já pokládám duši svou, abych ji zase vzal.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18Nižádnýť jí nebéře ode mne, ale já pokládám ji sám od sebe. Mám moc položiti ji, a mám moc zase vzíti ji. To přikázání vzal jsem od Otce svého.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19Tedy stala se opět různice mezi Židy pro ty řeči.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20A pravili mnozí z nich: Ïábelství má a blázní. Co ho posloucháte?
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21Jiní pravili: Tato slova nejsou ďábelství majícího. Zdaliž ďábelství může slepých oči otvírati?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22I bylo posvícení v Jeruzalémě, a zima byla.
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23I procházel se Ježíš v chrámě po síňci Šalomounově.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24Tedy obstoupili jej Židé, a řekli jemu: Dokudž duši naši držíš? Jestliže jsi ty Kristus, pověz nám zjevně.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25Odpověděl jim Ježíš: Pověděl jsem vám, a nevěříte. Skutkové, kteréž já činím ve jménu Otce svého, tiť svědectví vydávají o mně.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26Ale vy nevěříte, nebo nejste z ovcí mých, jakož jsem vám pověděl.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27Nebo ovce mé hlas můj slyší, a já je znám, a následujíť mne.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28A jáť život věčný dávám jim, a nezahynouť na věky, aniž jich kdo vytrhne z ruky mé.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29Otec můj, kterýž mi je dal, většíť jest nade všecky, a žádnýť jich nemůže vytrhnouti z ruky Otce mého.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30Já a Otec jedno jsme.
30Я і Отець одно.
31Tedy zchápali opět kamení Židé, aby jej kamenovali.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32Odpověděl jim Ježíš: Mnohé dobré skutky ukázal jsem vám od Otce svého. Pro který z těch skutků kamenujete mne?
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33Odpověděli jemu Židé, řkouce: Pro dobrý skutek tebe nekamenujeme, ale pro rouhání, totiž že ty, člověk jsa, děláš se Bohem.
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34Odpověděl jim Ježíš: Však psáno jest v Zákoně vašem: Já jsem řekl: Bohové jste.
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35Poněvadž ty nazval bohy, k nimžto řeč Boží stala se, a nemůžeť zrušeno býti Písmo,
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
36Kterakž tedy o mně, kteréhož posvětil Otec a poslal na svět, vy pravíte, že se rouhám, že jsem řekl: Syn Boží jsem?
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
37Nečiním-liť skutků Otce svého, nevěřte mi.
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
38Pakliť činím, tedy byste pak mně nevěřili, aspoň skutkům věřte, abyste poznali a věřili, že Otec ve mně jest, a já v něm.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39Tedy opět hledali ho jíti, ale on vyšel z rukou jejich.
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40I odšel opět za Jordán na to místo, kdež nejprv Jan křtil, a pozůstal tam.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41I přišli k němu mnozí, a pravili: Jan zajisté žádného divu neučinil, ale všecko, cožkoli mluvil Jan o tomto, pravé bylo.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42A mnozí tam uvěřili v něho.
42І увірували там многі в Него.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.