John 10
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Amen, amen I say to you: He that entereth not by the door into the sheepfold, but climbeth up another way, the same is a thief and a robber.
1Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2But he that entereth in by the door is the shepherd of the sheep.
2Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3To him the porter openeth; and the sheep hear his voice: and he calleth his own sheep by name, and leadeth them out.
3Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4And when he hath let out his own sheep, he goeth before them: and the sheep follow him, because they know his voice.
4І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5But a stranger they follow not, but fly from him, because they know not the voice of strangers.
5За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6This proverb Jesus spoke to them. But they understood not what he spoke to them.
6Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7Jesus therefore said to them again: Amen, amen I say to you, I am the door of the sheep.
7Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8All others, as many as have come, are thieves and robbers: and the sheep heard them not.
8Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9I am the door. By me, if any man enter in, he shall be saved: and he shall go in, and go out, and shall find pastures.
9Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10The thief cometh not, but for to steal, and to kill, and to destroy. I am come that they may have life, and may have it more abundantly.
10Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11I am the good shepherd. The good shepherd giveth his life for his sheep.
11Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12But the hireling, and he that is not the shepherd, whose own the sheep are not, seeth the wolf coming, and leaveth the sheep, and flieth: and the wolf catcheth, and scattereth the sheep:
12Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13And the hireling flieth, because he is a hireling: and he hath no care for the sheep.
13Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14I am the good shepherd; and I know mine, and mine know me.
14Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15As the Father knoweth me, and I know the Father: and I lay down my life for my sheep.
15Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16And other sheep I have, that are not of this fold: them also I must bring, and they shall hear my voice, and there shall be one fold and one shepherd.
16І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17Therefore doth the Father love me: because I lay down my life, that I may take it again.
17За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18No man taketh it away from me: but I lay it down of myself, and I have power to lay it down: and I have power to take it up again. This commandment have I received of my Father.
18Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19A dissension rose again among the Jews for these words.
19Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20And many of them said: He hath a devil, and is mad: why hear you him?
20Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21Others said: These are not the words of one that hath a devil: Can a devil open the eyes of the blind?
21Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22And it was the feast of the dedication at Jerusalem: and it was winter.
22Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23And Jesus walked in the temple, in Solomon’s porch.
23І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24The Jews therefore came round about him, and said to him: How long dost thou hold our souls in suspense? If thou be the Christ, tell us plainly.
24Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25Jesus answered them: I speak to you, and you believe not: the works that I do in the name of my Father, they give testimony of me.
25Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26But you do not believe, because you are not of my sheep.
26Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27My sheep hear my voice: and I know them, and they follow me.
27Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28And I give them life everlasting; and they shall not perish for ever, and no man shall pluck them out of my hand.
28І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29That which my Father hath given me, is greater than all: and no one can snatch them out of the hand of my Father.
29Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30I and the Father are one.
30Я і Отець одно.
31The Jews then took up stones to stone him.
31Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32Jesus answered them: Many good works I have shewed you from my Father; for which of these works do you stone me?
32Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33The Jews answered him: For a good work we stone thee not, but for blasphemy; and because that thou, being a man, maketh thyself God.
33Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34Jesus answered them: Is it not written in your law: I said you are gods?
34Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35If he called them gods, to whom to word of God was spoken, and the scripture cannot be broken;
35Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
36Do you say of him whom the Father hath sanctified and sent into the world: Thou blasphemest, because I said, I am the Son of God?
36то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
37If I do not the works of my Father, believe me not.
37Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
38But if I do, though you will not believe me, believe the works: that you may know and believe that the Father is in me, and I in the Father.
38Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39They sought therefore to take him; and he escaped out of their hands.
39Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40And he went again beyond the Jordan, into that place where John was baptizing first; and there he abode.
40та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41And many resorted to him, and they said: John indeed did no sign.
41І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42But all things whatsoever John said of this man, were true. And many believed in him.
42І увірували там многі в Него.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.