John 13
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Before the festival day of the pasch, Jesus knowing that his hour was come, that he should pass out of this world to the Father: having loved his own who were in the world, he loved them unto the end.
1Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2And when supper was done, (the devil having now put into the heart of Judas Iscariot, the son of Simon, to betray him,)
2І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3Knowing that the Father had given him all things into his hands, and that he came from God, and goeth to God;
3знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4He riseth from supper, and layeth aside his garments, and having taken a towel, girded himself.
4устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
5After that, he putteth water into a basin, and began to wash the feet of the disciples, and to wipe them with the towel wherewith he was girded.
5Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6He cometh therefore to Simon Peter. And Peter saith to him: Lord, dost thou wash my feet?
6Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7Jesus answered, and said to him: What I do thou knowest not now; but thou shalt know hereafter.
7Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8Peter saith to him: Thou shalt never wash my feet. Jesus answered him: If I wash thee not, thou shalt have no part with me.
8Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
9Simon Peter saith to him: Lord, not only my feet, but also my hands and my head.
9Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10Jesus saith to him: He that is washed, needeth not but to wash his feet, but is clean wholly. And you are clean, but not all.
10Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11For he knew who he was that would betray him; therefore he said: You are not all clean.
11Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
12Then after he had washed their feet, and taken his garments, being set down again, he said to them: Know you what I have done to you?
12Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13You call me Master, and Lord; and you say well, for so I am.
13Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
14If then I being your Lord and Master, have washed your feet; you also ought to wash one another’s feet.
14Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15For I have given you an example, that as I have done to you, so you do also.
15Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16Amen, amen I say to you: The servant is not greater than his lord; neither is the apostle greater than he that sent him.
16Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17If you know these things, you shall be blessed if you do them.
17Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
18I speak not of you all: I know whom I have chosen. But that the scripture may be fulfilled: He that eateth bread with me, shall lift up his heel against me.
18Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19At present I tell you, before it come to pass: that when it shall come to pass, you may believe that I am he.
19Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20Amen, amen I say to you, he that receiveth whomsoever I send, receiveth me; and he that receiveth me, receiveth him that sent me.
20Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21When Jesus had said these things, he was troubled in spirit; and he testified, and said: Amen, amen I say to you, one of you shall betray me.
21Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22The disciples therefore looked one upon another, doubting of whom he spoke.
22Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
23Now there was leaning on Jesus’ bosom one of his disciples, whom Jesus loved.
23Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24Simon Peter therefore beckoned to him, and said to him: Who is it of whom he speaketh?
24Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25He therefore, leaning on the breast of Jesus, saith to him: Lord, who is it?
25Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26Jesus answered: He it is to whom I shall reach bread dipped. And when he had dipped the bread, he gave it to Judas Iscariot, the son of Simon.
26Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27And after the morsel, Satan entered into him. And Jesus said to him: That which thou dost, do quickly.
27А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28Now no man at the table knew to what purpose he said this unto him.
28Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
29For some thought, because Judas had the purse, that Jesus had said to him: Buy those things which we have need of for the festival day: or that he should give something to the poor.
29Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30He therefore having received the morsel, went out immediately. And it was night.
30Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
31When he therefore was gone out, Jesus said: Now is the Son of man glorified, and God is glorified in him.
31Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32If God be glorified in him, God also will glorify him in himself; and immediately will he glorify him.
32Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33Little children, yet a little while I am with you. You shall seek me; and as I said to the Jews: Whither I go you cannot come; so I say to you now.
33Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
34A new commandment I give unto you: That you love one another, as I have loved you, that you also love one another.
34Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
35By this shall all men know that you are my disciples, if you have love one for another.
35По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
36Simon Peter saith to him: Lord, whither goest thou? Jesus answered: Whither I go, thou canst not follow me now; but thou shalt follow hereafter.
36Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
37Peter saith to him: Why cannot I follow thee now? I will lay down my life for thee.
37Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
38Jesus answered him: Wilt thou lay down thy life for me? Amen, amen I say to thee, the cock shall not crow, till thou deny me thrice.
38Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.