John 6
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After these things Jesus went over the sea of Galilee, which is that of Tiberias.
1Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
2And a great multitude followed him, because they saw the miracles which he did on them that were diseased.
2І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3Jesus therefore went up into a mountain, and there he sat with his disciples.
3Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4Now the pasch, the festival day of the Jews, was near at hand.
4Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5When Jesus therefore had lifted up his eyes, and seen that a very great multitude cometh to him, he said to Philip: Whence shall we buy bread, that these may eat?
5Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6And this he said to try him; for he himself knew what he would do.
6Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
7Philip answered him: Two hundred pennyworth of bread is not sufficient for them, that every one may take a little.
7Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8One of his disciples, Andrew, the brother of Simon Peter, saith to him:
8Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9There is a boy here that hath five barley loaves, and two fishes; but what are these among so many?
9Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10Then Jesus said: Make the men sit down. Now there was much grass in the place. The men therefore sat down, in number about five thousand.
10Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11And Jesus took the loaves: and when he had given thanks, he distributed to them that were set down. In like manner also of the fishes, as much as they would.
11Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
12And when they were filled, he said to his disciples: Gather up the fragments that remain, lest they be lost.
12Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13They gathered up therefore, and filled twelve baskets with the fragments of the five barley loaves, which remained over and above to them that had eaten.
13Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14Now those men, when they had seen what a miracle Jesus had done, said: This is of a truth the prophet, that is to come into the world.
14Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
15Jesus therefore, when he knew that they would come to take him by force, and make him king, fled again into the mountain himself alone.
15Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16And when evening was come, his disciples went down to the sea.
16Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17And when they had gone up into a ship, they went over the sea to Capharnaum; and it was now dark, and Jesus was not come unto them.
17і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18And the sea arose, by reason of a great wind that blew.
18А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
19When they had rowed therefore about five and twenty or thirty furlongs, they see Jesus walking upon the sea, and drawing nigh to the ship, and they were afraid.
19Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
20But he saith to them: It is I; be not afraid.
20Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21They were willing therefore to take him into the ship; and presently the ship was at the land to which they were going.
21Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22The next day, the multitude that stood on the other side of the sea, saw that there was no other ship there but one, and that Jesus had not entered into the ship with his disciples, but that his disciples were gone away alone.
22Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23But other ships came in from Tiberias; nigh unto the place where they had eaten the bread, the Lord giving thanks.
23инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
24When therefore the multitude saw that Jesus was not there, nor his disciples, they took shipping, and came to Capharnaum, seeking for Jesus.
24побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25And when they had found him on the other side of the sea, they said to him: Rabbi, when camest thou hither?
25І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26Jesus answered them, and said: Amen, amen I say to you, you seek me, not because you have seen miracles, but because you did eat of the loaves, and were filled.
26Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27Labour not for the meat which perisheth, but for that which endureth unto life everlasting, which the Son of man will give you. For him hath God, the Father, sealed.
27Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
28They said therefore unto him: What shall we do, that we may work the works of God?
28Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
29Jesus answered, and said to them: This is the work of God, that you believe in him whom he hath sent.
29Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30They said therefore to him: What sign therefore dost thou shew, that we may see, and may believe thee? What dost thou work?
30Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
31Our fathers did eat manna in the desert, as it is written: He gave them bread from heaven to eat.
31Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32Then Jesus said to them: Amen, amen I say to you; Moses gave you not bread from heaven, but my Father giveth you the true bread from heaven.
32Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33For the bread of God is that which cometh down from heaven, and giveth life to the world.
33Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
34They said therefore unto him: Lord, give us always this bread.
34Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35And Jesus said to them: I am the bread of life: he that cometh to me shall not hunger: and he that believeth in me shall never thirst.
35Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36But I said unto you, that you also have seen me, and you believe not.
36Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37All that the Father giveth to me shall come to me; and him that cometh to me, I will not cast out.
37Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38Because I came down from heaven, not to do my own will, but the will of him that sent me.
38Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39Now this is the will of the Father who sent me: that of all that he hath given me, I should lose nothing; but should raise it up again in the last day.
39Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
40And this is the will of my Father that sent me: that every one who seeth the Son, and believeth in him, may have life everlasting, and I will raise him up in the last day.
40Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
41The Jews therefore murmured at him, because he had said: I am the living bread which came down from heaven.
41Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42And they said: Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? How then saith he, I came down from heaven?
42і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43Jesus therefore answered, and said to them: Murmur not among yourselves.
43Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44No man can come to me, except the Father, who hath sent me, draw him; and I will raise him up in the last day.
44Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45It is written in the prophets: And they shall all be taught of God. Every one that hath heard of the Father, and hath learned, cometh to me.
45Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46Not that any man hath seen the Father; but he who is of God, he hath seen the Father.
46Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
47Amen, amen I say unto you: He that believeth in me, hath everlasting life.
47Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
48I am the bread of life.
48Я хлїб життя.
49Your fathers did eat manna in the desert, and are dead.
49Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50This is the bread which cometh down from heaven; that if any man eat of it, he may not die.
50Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51I am the living bread which came down from heaven.
51Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
52If any man eat of this bread, he shall live for ever; and the bread that I will give, is my flesh, for the life of the world.
52Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
53The Jews therefore strove among themselves, saying: How can this man give us his flesh to eat?
53Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54Then Jesus said to them: Amen, amen I say unto you: Except you eat the flesh of the Son of man, and drink his blood, you shall not have life in you.
54Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
55He that eateth my flesh, and drinketh my blood, hath everlasting life: and I will raise him up in the last day.
55Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
56For my flesh is meat indeed: and my blood is drink indeed.
56Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57He that eateth my flesh, and drinketh my blood, abideth in me, and I in him.
57Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58As the living Father hath sent me, and I live by the Father; so he that eateth me, the same also shall live by me.
58Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
59This is the bread that came down from heaven. Not as your fathers did eat manna, and are dead. He that eateth this bread, shall live for ever.
59Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
60These things he said, teaching in the synagogue, in Capharnaum.
60Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61Many therefore of his disciples, hearing it, said: This saying is hard, and who can hear it?
61Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62But Jesus, knowing in himself, that his disciples murmured at this, said to them: Doth this scandalize you?
62Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63If then you shall see the Son of man ascend up where he was before?
63Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64It is the spirit that quickeneth: the flesh profiteth nothing. The words that I have spoken to you, are spirit and life.
64Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65But there are some of you that believe not. For Jesus knew from the beginning, who they were that did not believe, and who he was, that would betray him.
65І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66And he said: Therefore did I say to you, that no man can come to me, unless it be given him by my Father.
66Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67After this many of his disciples went back; and walked no more with him.
67Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68Then Jesus said to the twelve: Will you also go away?
68Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
69And Simon Peter answered him: Lord, to whom shall we go? thou hast the words of eternal life.
69і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70And we have believed and have known, that thou art the Christ, the Son of God.
70Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
71Jesus answered them: Have not I chosen you twelve; and one of you is a devil?
71Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
72Now he meant Judas Iscariot, the son of Simon: for this same was about to betray him, whereas he was one of the twelve.
no verse 72 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.