Juan 6
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1PASADAS estas cosas, fuése Jesús de la otra parte de la mar de Galilea, que es de Tiberias.
1Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
2Y seguíale grande multitud, porque veían sus señales que hacía en los enfermos.
2І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3Y subió Jesús á un monte, y se sentó allí con sus discípulos.
3Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4Y estaba cerca la Pascua, la fiesta de los Judíos.
4Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5Y como alzó Jesús los ojos, y vió que había venido á él grande multitud, dice á Felipe: ¿De dónde compraremos pan para que coman éstos?
5Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6Mas esto decía para probarle; porque él sabía lo que había de hacer.
6Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
7Respondióle Felipe: Doscientos denarios de pan no les bastarán, para que cada uno de ellos tome un poco.
7Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8Dícele uno de sus discípulos, Andrés, hermano de Simón Pedro:
8Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9Un muchacho está aquí que tiene cinco panes de cebada y dos pececillos; ¿mas qué es esto entre tantos?
9Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10Entonces Jesús dijo: Haced recostar la gente. Y había mucha hierba en aquel lugar: y recostáronse como número de cinco mil varones.
10Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11Y tomó Jesús aquellos panes, y habiendo dado gracias, repartió á los discípulos, y los discípulos á los que estaban recostados: asimismo de los peces, cuanto querían.
11Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
12Y como fueron saciados, dijo á sus discípulos: Recoged los pedazos que han quedado, porque no se pierda nada.
12Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13Cogieron pues, é hinchieron doce cestas de pedazos de los cinco panes de cebada, que sobraron á los que habían comido.
13Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14Aquellos hombres entonces, como vieron la señal que Jesús había hecho, decían: Este verdaderamente es el profeta que había de venir al mundo.
14Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
15Y entendiendo Jesús que habían de venir para arrebatarle, y hacerle rey, volvió á retirarse al monte, él solo.
15Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16Y como se hizo tarde, descendieron sus discípulos á la mar;
16Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17Y entrando en un barco, venían de la otra parte de la mar hacia Capernaum. Y era ya oscuro, y Jesús no había venido á ellos.
17і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18Y levantábase la mar con un gran viento que soplaba.
18А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
19Y como hubieron navegado como veinticinco ó treinta estadios, ven á Jesús que andaba sobre la mar, y se acercaba al barco: y tuvieron miedo.
19Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
20Mas él les dijo: Yo soy; no tengáis miedo.
20Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21Ellos entonces gustaron recibirle en el barco: y luego el barco llegó á la tierra donde iban.
21Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22El día siguiente, la gente que estaba de la otra parte de la mar, como vió que no había allí otra navecilla sino una, y que Jesús no había entrado con sus discípulos en ella, sino que sus discípulos se habían ido solos;
22Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23Y que otras navecillas habían arribado de Tiberias junto al lugar donde habían comido el pan después de haber el Señor dado gracias;
23инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
24Como vió pues la gente que Jesús no estaba allí, ni sus discípulos, entraron ellos en las navecillas, y vinieron á Capernaum buscando á Jesús.
24побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25Y hallándole de la otra parte de la mar, dijéronle: Rabbí, ¿cuándo llegaste acá?
25І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26Respondióles Jesús, y dijo: De cierto, de cierto os digo, que me buscáis, no porque habéis visto las señales, sino porque comisteis el pan y os hartasteis.
26Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27Trabajad no por la comida que perece, mas por la comida que á vida eterna permanece, la cual el Hijo del hombre os dará: porque á éste señaló el Padre, que es Dios.
27Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
28Y dijéronle: ¿Qué haremos para que obremos las obras de Dios?
28Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
29Respondió Jesús, y díjoles: Esta es la obra de Dios, que creáis en el que él ha enviado.
29Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30Dijéronle entonces: ¿Qué señal pues haces tú, para que veamos, y te creamos? ¿Qué obras?
30Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
31Nuestros padres comieron el maná en el desierto, como está escrito: Pan del cielo les dió á comer.
31Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32Y Jesús les dijo: De cierto, de cierto os digo: No os dió Moisés pan del cielo; mas mi Padre os da el verdadero pan del cielo.
32Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33Porque el pan de Dios es aquel que descendió del cielo y da vida al mundo.
33Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
34Y dijéronle: Señor, danos siempre este pan.
34Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35Y Jesús les dijo: Yo soy el pan de vida: el que á mí viene, nunca tendrá hambre; y el que en mí cree, no tendrá sed jamás.
35Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36Mas os he dicho, que aunque me habéis visto, no creéis.
36Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37Todo lo que el Padre me da, vendrá á mí; y al que á mí viene, no le hecho fuera.
37Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38Porque he descendido del cielo, no para hacer mi voluntad, mas la voluntad del que me envió.
38Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39Y esta es la voluntad del que me envió, del Padre: Que todo lo que me diere, no pierda de ello, sino que lo resucite en el día postrero.
39Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
40Y esta es la voluntad del que me ha enviado: Que todo aquel que ve al Hijo, y cree en él, tenga vida eterna: y yo le resucitaré en el día postrero.
40Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
41Murmuraban entonces de él los Judíos, porque había dicho: Yo soy el pan que descendí del cielo.
41Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42Y decían: ¿No es éste Jesús, el hijo de José, cuyo padre y madre nosotros conocemos? ¿cómo, pues, dice éste: Del cielo he descendido?
42і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43Y Jesús respondió, y díjoles: No murmuréis entre vosotros.
43Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44Ninguno puede venir á mí, si el Padre que me envió no le trajere; y yo le resucitaré en el día postrero.
44Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45Escrito está en los profetas: Y serán todos enseñados de Dios. Así que, todo aquel que oyó del Padre, y aprendió, viene á mí.
45Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46No que alguno haya visto al Padre, sino aquel que vino de Dios, éste ha visto al Padre.
46Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
47De cierto, de cierto os digo: El que cree en mí, tiene vida eterna.
47Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
48Yo soy el pan de vida.
48Я хлїб життя.
49Vuestros padres comieron el maná en el desierto, y son muertos.
49Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50Este es el pan que desciende del cielo, para que el que de él comiere, no muera.
50Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51Yo soy el pan vivo que he descendido del cielo: si alguno comiere de este pan, vivirá para siempre; y el pan que yo daré es mi carne, la cual yo daré por la vida del mundo.
51Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
52Entonces los Judíos contendían entre sí, diciendo: ¿Cómo puede éste darnos su carne á comer?
52Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
53Y Jesús les dijo: De cierto, de cierto os digo: Si no comiereis la carne del Hijo del hombre, y bebiereis su sangre, no tendréis vida en vosotros.
53Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54El que come mi carne y bebe mi sangre, tiene vida eterna: y yo le resucitaré en el día postrero.
54Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
55Porque mi carne es verdadera comida, y mi sangre es verdadera bebida.
55Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
56El que come mi carne y bebe mi sangre, en mí permanece, y yo en él.
56Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57Como me envió el Padre viviente, y yo vivo por el Padre, asimismo el que me come, él también vivirá por mí.
57Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58Este es el pan que descendió del cielo: no como vuestros padres comieron el maná, y son muertos: el que come de este pan, vivirá eternamente.
58Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
59Estas cosas dijo en la sinagoga, enseñando en Capernaum.
59Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
60Y muchos de sus discípulos oyéndo lo , dijeron: Dura es esta palabra: ¿quién la puede oir?
60Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61Y sabiendo Jesús en sí mismo que sus discípulos murmuraban de esto, díjoles: ¿Esto os escandaliza?
61Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62¿Pues qué , si viereis al Hijo del hombre que sube donde estaba primero?
62Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63El espíritu es el que da vida; la carne nada aprovecha: las palabras que yo os he hablado, son espíritu, y son vida.
63Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64Mas hay algunos de vosotros que no creen. Porque Jesús desde el principio sabía quiénes eran los que no creían, y quién le había de entregar.
64Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65Y dijo: Por eso os he dicho que ninguno puede venir á mí, si no le fuere dado del Padre.
65І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66Desde esto, muchos de sus discípulos volvieron atrás, y ya no andaban con él.
66Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67Dijo entonces Jesús á los doce: ¿Queréis vosotros iros también?
67Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68Y respondióle Simón Pedro: Señor, ¿á quién iremos? tú tienes palabras de vida eterna.
68Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
69Y nosotros creemos y conocemos que tú eres el Cristo, el Hijo de Dios viviente.
69і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70Jesús le respondió: ¿No he escogido yo á vosotros doce, y uno de vosotros es diablo?
70Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
71Y hablaba de Judas Iscariote, hijo de Simón, porque éste era el que le había de entregar, el cual era uno de los doce.
71Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.