Juan 11
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ESTABA entonces enfermo uno llamado Lázaro, de Bethania, la aldea de María y de Marta su hermana.
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
2(Y María, cuyo hermano Lázaro estaba enfermo, era la que ungió al Señor con ungüento, y limpió sus pies con sus cabellos.)
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
3Enviaron, pues, sus hermanas á él, diciendo: Señor, he aquí, el que amas está enfermo.
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
4Y oyéndolo Jesús, dijo: Esta enfermedad no es para muerte, mas por gloria de Dios, para que el Hijo de Dios sea glorificado por ella.
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
5Y amaba Jesús á Marta, y á su hermana, y á Lázaro.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
6Como oyó pues que estaba enfermo, quedóse aún dos días en aquel lugar donde estaba.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
7Luego, después de esto, dijo á los discípulos: Vamos á Judea otra vez.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
8Dícenle los discípulos: Rabbí, ahora procuraban los Judíos apedrearte, ¿y otra vez vas allá?
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
9Respondió Jesús: ¿No tiene el día doce horas? El que anduviere de día, no tropieza, porque ve la luz de este mundo.
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
10Mas el que anduviere de noche, tropieza, porque no hay luz en él.
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11Dicho esto, díceles después: Lázaro nuestro amigo duerme; mas voy á despertarle del sueño.
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
12Dijeron entonces sus discípulos: Señor, si duerme, salvo estará.
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
13Mas esto decía Jesús de la muerte de él: y ellos pensaron que hablaba del reposar del sueño.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
14Entonces, pues, Jesús les dijo claramente: Lázaro es muerto;
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15Y huélgome por vosotros, que yo no haya estado allí, para que creáis: mas vamos á él.
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
16Dijo entonces Tomás, el que se dice el Dídimo, á sus condiscípulos: Vamos también nosotros, para que muramos con él.
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
17Vino pues Jesús, y halló que había ya cuatro días que estaba en el sepulcro.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18Y Bethania estaba cerca de Jerusalem, como quince estadios;
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
19Y muchos de los Judíos habían venido á Marta y á María, á consolarlas de su hermano.
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20Entonces Marta, como oyó que Jesús venía, salió á encontrarle; mas María se estuvo en casa.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
21Y Marta dijo á Jesús: Señor, si hubieses estado aquí, mi hermano no fuera muerto;
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22Mas también sé ahora, que todo lo que pidieres de Dios, te dará Dios.
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23Dícele Jesús: Resucitará tu hermano.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24Marta le dice: Yo sé que resucitará en la resurrección en el día postrero.
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25Dícele Jesús: Yo soy la resurrección y la vida: el que cree en mí, aunque esté muerto, vivirá.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26Y todo aquel que vive y cree en mí, no morirá eternamente. ¿Crees esto?
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27Dícele: Sí, Señor; yo he creído que tú eres el Cristo, el Hijo de Dios, que has venido al mundo.
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28Y esto dicho, fuése, y llamó en secreto á María su hermana, diciendo: El Maestro está aquí y te llama.
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29Ella, como lo oyó, levántase prestamente y viene á él.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30(Que aun no había llegado Jesús á la aldea, mas estaba en aquel lugar donde Marta le había encontrado.)
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31Entonces los Judíos que estaban en casa con ella, y la consolaban, como vieron que María se había levantado prestamente, y había salido, siguiéronla, diciendo: Va al sepulcro á llorar allí.
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32Mas María, como vino donde estaba Jesús, viéndole, derribóse á sus pies, diciéndole: Señor, si hubieras estado aquí, no fuera muerto mi hermano.
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33Jesús entonces, como la vió llorando, y á los Judíos que habían venido juntamente con ella llorando, se conmovió en espíritu, y turbóse,
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34Y dijo: ¿Dónde le pusisteis? Dícenle: Señor, ven, y ve.
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35Y lloró Jesús.
35І заплакав Ісус.
36Dijeron entonces los Judíos: Mirad cómo le amaba.
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37Y algunos de ellos dijeron: ¿No podía éste que abrió los ojos al ciego, hacer que éste no muriera?
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38Y Jesús, conmoviéndose otra vez en sí mismo, vino al sepulcro. Era una cueva, la cual tenía una piedra encima.
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39Dice Jesús: Quitad la piedra. Marta, la hermana del que se había muerto, le dice: Señor, hiede ya, que es de cuatro días.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
40Jesús le dice: ¿No te he dicho que, si creyeres, verás la gloria de Dios?
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
41Entonces quitaron la piedra de donde el muerto había sido puesto. Y Jesús, alzando los ojos arriba, dijo: Padre, gracias te doy que me has oído.
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
42Que yo sabía que siempre me oyes; mas por causa de la compañía que está alrededor, lo dije, para que crean que tú me has enviado.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43Y habiendo dicho estas cosas, clamó á gran voz: Lázaro, ven fuera.
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44Y el que había estado muerto, salió, atadas las manos y los pies con vendas; y su rostro estaba envuelto en un sudario. Díceles Jesús: Desatadle, y dejadle ir.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45Entonces muchos de los Judíos que habían venido á María, y habían visto lo que había hecho Jesús, creyeron en él.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46Mas algunos de ellos fueron á los Fariseos, y dijéronles lo que Jesús había hecho.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47Entonces los pontífices y los Fariseos juntaron concilio, y decían: ¿Qué hacemos? porque este hombre hace muchas señales.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
48Si le dejamos así, todos creerán en él: y vendrán los Romanos, y quitarán nuestro lugar y la nación.
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49Y Caifás, uno de ellos, sumo pontífice de aquel año, les dijo: Vosotros no sabéis nada;
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50Ni pensáis que nos conviene que un hombre muera por el pueblo, y no que toda la nación se pierda.
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51Mas esto no lo dijo de sí mismo; sino que, como era el sumo pontífice de aquel año, profetizó que Jesús había de morir por la nación:
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52Y no solamente por aquella nación, mas también para que juntase en uno los hijos de Dios que estaban derramados.
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53Así que, desde aquel día consultaban juntos de matarle.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
54Por tanto, Jesús ya no andaba manifiestamente entre los Judíos; mas fuése de allí á la tierra que está junto al desierto, á una ciudad que se llama Ephraim: y estábase allí con sus discípulos.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
55Y la Pascua de los Judíos estaba cerca: y muchos subieron de aquella tierra á Jerusalem antes de la Pascua, para purificarse;
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
56Y buscaban á Jesús, y hablaban los unos con los otros estando en el templo: ¿Qué os parece, que no vendrá á la fiesta?
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
57Y los pontífices y los Fariseos habían dado mandamiento, que si alguno supiese dónde estuviera, lo manifestase, para que le prendiesen.
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.