John 11
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1At this time a man named Lazarus was sick. He lived in Bethany, the village of Mary and her sister Martha.
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
2(Mary, whose brother Lazarus was sick, was to anoint the Lord with perfume and wipe His feet with her hair.)
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
3So the sisters sent word to Jesus, “Lord, the one You love is sick.”
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
4When Jesus heard this, He said, “This sickness will not end in death. No, it is for the glory of God, so that the Son of God may be glorified through it.”
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
5Now Jesus loved Martha and her sister and Lazarus.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
6So on hearing that Lazarus was sick, He stayed where He was for two days,
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
7and then He said to the disciples, “Let us go back to Judea.”
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
8“Rabbi,” they replied, “the Jews just tried to stone You, and You are going back there?”
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
9Jesus answered, “Are there not twelve hours of daylight? If anyone walks in the daytime, he will not stumble, because he sees by the light of this world.
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
10But if anyone walks at night, he will stumble, because he has no light.”
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11After He had said this, He told them, “Our friend Lazarus has fallen asleep, but I am going there to wake him up.”
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
12His disciples replied, “Lord, if he is sleeping, he will get better.”
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
13They thought that Jesus was talking about actual sleep, but He was speaking about the death of Lazarus.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
14So Jesus told them plainly, “Lazarus is dead,
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15and for your sake I am glad I was not there, so that you may believe. But let us go to him.”
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
16Then Thomas called Didymus said to his fellow disciples, “Let us also go, so that we may die with Him.”
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
17When Jesus arrived, He found that Lazarus had already spent four days in the tomb.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18Now Bethany was near Jerusalem, a little less than two miles away,
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
19and many of the Jews had come to Martha and Mary to console them in the loss of their brother.
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20So when Martha heard that Jesus was coming, she went out to meet Him; but Mary stayed at home.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
21Martha said to Jesus, “Lord, if You had been here, my brother would not have died.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22But even now I know that God will give You whatever You ask of Him.”
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23“Your brother will rise again,” Jesus told her.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24Martha replied, “I know that he will rise again in the resurrection at the last day.”
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25Jesus said to her, “I am the resurrection and the life. Whoever believes in Me will live, even though he dies.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26And everyone who lives and believes in Me will never die. Do you believe this?”
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27“Yes, Lord,” she answered, “I believe that You are the Christ, the Son of God, who was to come into the world.”
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28After Martha had said this, she went back and called her sister Mary aside to tell her, “The Teacher is here and is asking for you.”
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29And when Mary heard this, she got up quickly and went to Him.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30Now Jesus had not yet entered the village, but was still at the place where Martha had met Him.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31When the Jews who were in the house consoling Mary saw how quickly she got up and went out, they followed her, supposing she was going to the tomb to mourn there.
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32When Mary came to Jesus and saw Him, she fell at His feet and said, “Lord, if You had been here, my brother would not have died.”
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33When Jesus saw her weeping, and the Jews who had come with her also weeping, He was deeply moved in spirit and troubled.
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34“Where have you put him?” He asked. “Come and see, Lord,” they answered.
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35Jesus wept.
35І заплакав Ісус.
36Then the Jews said, “See how He loved him!”
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37But some of them asked, “Could not this man who opened the eyes of the blind also have kept Lazarus from dying?”
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38Jesus, once again deeply moved, came to the tomb. It was a cave with a stone laid across the entrance.
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39“Take away the stone,” Jesus said. “Lord, by now he stinks,” said Martha, the sister of the dead man. “It has already been four days.”
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
40Jesus replied, “Did I not tell you that if you believed, you would see the glory of God?”
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
41So they took away the stone. Then Jesus lifted His eyes upward and said, “Father, I thank You that You have heard Me.
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
42I knew that You always hear Me, but I say this for the benefit of the people standing here, so they may believe that You sent Me.”
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43After Jesus had said this, He called out in a loud voice, “Lazarus, come out!”
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44The man who had been dead came out with his hands and feet bound in strips of linen, and his face wrapped in a cloth. “Unwrap him and let him go,” Jesus told them.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45Therefore many of the Jews who had come to Mary, and had seen what Jesus did, believed in Him.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46But some of them went to the Pharisees and told them what Jesus had done.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47Then the chief priests and Pharisees convened the Sanhedrin and said, “What are we to do? This man is performing many signs.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
48If we let Him go on like this, everyone will believe in Him, and then the Romans will come and take away both our place and our nation.”
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49But one of them, named Caiaphas, who was high priest that year, said to them, “You know nothing at all!
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50You do not realize that it is better for you that one man die for the people than that the whole nation perish.”
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51Caiaphas did not say this on his own. Instead, as high priest that year, he was prophesying that Jesus would die for the nation,
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52and not only for the nation, but also for the scattered children of God, to gather them together into one.
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53So from that day on they plotted to kill Him.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
54As a result, Jesus no longer went about publicly among the Jews, but He withdrew to a town called Ephraim in an area near the wilderness. And He stayed there with the disciples.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
55Now the Jewish Passover was near, and many people went up from the country to Jerusalem to purify themselves before the Passover.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
56They kept looking for Jesus and asking one another as they stood in the temple courts, “What do you think? Will He come to the feast at all?”
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
57But the chief priests and Pharisees had given orders that anyone who knew where He was must report it, so that they could arrest Him.
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.