Evangelo Di S. Giovanni 11
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1OR v'era un certo Lazaro, di Betania, del castello di Maria, e di Marta, sua sorella, il quale era infermo.
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
2(Or Maria era quella che unse d'olio odorifero il Signore, ed asciugò i suoi piedi co' suoi capelli; della quale il fratello Lazaro era infermo.)
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
3Le sorelle adunque mandarono a dire a Gesù: Signore, ecco, colui che tu ami è infermo.
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
4E Gesù, udito ciò , disse: Questa infermità non è a morte, ma per la gloria di Dio, acciocchè il Figliuol di Dio sia glorificato per essa.
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
5Or Gesù amava Marta, e la sua sorella, e Lazaro.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
6Come dunque egli ebbe inteso ch'egli era infermo, dimorò ancora nel luogo ove egli era due giorni.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
7Poi appresso disse a' suoi discepoli: Andiam di nuovo in Giudea.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
8I discepoli gli dissero: Maestro, i Giudei pur ora cercavan di lapidarti, e tu vai di nuovo là?
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
9Gesù rispose: Non vi son eglino dodici ore del giorno? se alcuno cammina di giorno, non s'intoppa, perciocchè vede la luce di questo mondo.
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
10Ma, se alcuno cammina di notte, s'intoppa, perciocchè egli non ha luce.
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11Egli disse queste cose; e poi appresso disse loro: Lazaro, nostro amico, dorme; ma io vo per isvegliarlo.
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
12Laonde i suoi discepoli dissero: Signore, se egli dorme, sarà salvo.
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
13Or Gesù avea detto della morte di esso; ma essi pensavano ch'egli avesse detto del dormir del sonno.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
14Allora adunque Gesù disse loro apertamente: Lazaro è morto.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15E per voi, io mi rallegro che io non v'era, acciocchè crediate; ma andiamo a lui.
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
16Laonde Toma, detto Didimo, disse a' discepoli, suoi compagni: Andiamo ancor noi, acciocchè muoiamo con lui.
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
17Gesù adunque, venuto, trovò che Lazaro era già da quattro giorni nel monumento.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18Or Betania era vicin di Gerusalemme intorno a quindici stadi.
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
19E molti dei Giudei eran venuti a Marta, e Maria, per consolarle del lor fratello.
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20Marta adunque, come udì che Gesù veniva, gli andò incontro, ma Maria sedeva in casa.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
21E Marta disse a Gesù: Signore, se tu fossi stato qui, il mio fratello non sarebbe morto.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22Ma pure, io so ancora al presente che tutto ciò che tu chiederai a Dio, egli te lo darà.
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23Gesù le disse: Il tuo fratello risusciterà.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24Marta gli disse: Io so ch'egli risusciterà nella risurrezione, nell'ultimo giorno.
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25Gesù le disse: Io son la risurrezione e la vita; chiunque crede in me, benchè sia morto, viverà.
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26E chiunque vive, e crede in me, non morrà giammai in eterno. Credi tu questo?
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27Ella gli disse: Sì, Signore; io credo che tu sei il Cristo, il Figliuol di Dio, che avea da venire al mondo.
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28E, detto questo, se ne andò, e chiamò di nascosto Maria, sua sorella, dicendo: Il Maestro è qui, e ti chiama.
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29Essa, come ebbe ciò udito, si levò prestamente, e venne a lui.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30(Or Gesù non era ancor giunto nel castello; ma era nel luogo ove Marta l'avea incontrato.)
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31Laonde i Giudei ch'eran con lei in casa, e la consolavano, veggendo che Maria s'era levata in fretta, ed era uscita fuori, la seguitarono, dicendo: Ella se ne va al monumento, per pianger quivi.
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32Maria adunque, quando fu venuta là ove era Gesù, vedutolo, gli si gittò ai piedi, dicendogli: Signore, se tu fossi stato qui, il mio fratello non sarebbe morto.
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33Gesù adunque, come vide che ella, e i Giudei ch'eran venuti con lei, piangevano, fremè nello spirito, e si conturbò.
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34E disse: Ove l'avete voi posto? Essi gli dissero: Signore, vieni, e vedi.
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35E Gesù lagrimò.
35І заплакав Ісус.
36Laonde i Giudei dicevano: Ecco, come l'amava!
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37Ma alcuni di loro dissero: Non poteva costui, che aperse gli occhi al cieco, fare ancora che costui non morisse?
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38Laonde Gesù, fremendo di nuovo in sè stesso, venne al monumento; or quello era una grotta, e v'era una pietra posta disopra.
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39E Gesù disse: Togliete via la pietra. Ma Marta, la sorella del morto, disse: Signore, egli pute già; perciocchè egli è morto già da quattro giorni.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
40Gesù le disse: Non t'ho io detto che, se tu credi, tu vedrai la gloria di Dio?
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
41Essi adunque tolsero via la pietra dal luogo ove il morto giaceva. E Gesù, levati in alto gli occhi, disse: Padre, io ti ringrazio che tu mi hai esaudito.
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
42Or ben sapeva io che tu sempre mi esaudisci; ma io ho detto ciò per la moltitudine qui presente, acciocchè credano che tu mi hai mandato.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43E detto questo, gridò con gran voce: Lazaro, vieni fuori.
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44E il morto uscì, avendo le mani e i piedi fasciati, e la faccia involta in uno sciugatoio. Gesù disse loro: Scioglietelo, e lasciate lo andare.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45Laonde molti de' Giudei che eran venuti a Maria, vedute tutte le cose che Gesù avea fatte, credettero in lui.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46MA alcuni di loro andarono a' Farisei, e disser loro le cose che Gesù avea fatte.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47E perciò i principali sacerdoti, e i Farisei, raunarono il concistoro, e dicevano: Che facciamo? quest'uomo fa molti miracoli.
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
48Se noi lo lasciamo così, tutti crederanno in lui, e i Romani verranno, e distruggeranno e il nostro luogo, e la nostra nazione.
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49Ed un di loro, cioè Caiafa, ch'era sommo sacerdote di quell'anno, disse loro: Voi non avete alcun conoscimento;
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50e non considerate ch'egli ci giova che un uomo muoia per lo popolo, e che tutta la nazione non perisca.
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51Or egli non disse questo da sè stesso; ma, essendo sommo sacerdote di quell'anno, profetizzò che Gesù morrebbe per la nazione;
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52e non solo per quella nazione, ma ancora per raccogliere in uno i figliuoli di Dio dispersi.
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53Da quel giorno adunque presero insieme consiglio d'ucciderlo.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
54Laonde Gesù non andava più apertamente attorno tra i Giudei; ma se ne andò di là nella contrada vicina del deserto, in una città detta Efraim, e quivi se ne stava co' suoi discepoli.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
55Or la pasqua de' Giudei era vicina; e molti di quella contrada salirono in Gerusalemme, innanzi la pasqua, per purificarsi.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
56Cercavano adunque Gesù; ed essendo nel tempio, dicevano gli uni agli altri: Che vi par egli? non verrà egli alla festa?
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
57Or i principali sacerdoti, e i Farisei avean dato ordine che, se alcuno sapeva ove egli fosse, lo significasse, acciocchè lo pigliassero.
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.