John 11
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now there was a certain man sick, named Lazarus, of Bethania, of the town of Mary and Martha her sister.
1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
2(And Mary was she that anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair: whose brother Lazarus was sick.)
2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
3His sisters therefore sent to him, saying: Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
4And Jesus hearing it, said to them: This sickness is not unto death, but for the glory of God: that the Son of God may be glorified by it.
4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
5Now Jesus loved Martha, and her sister Mary, and Lazarus.
5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
6When he had heard therefore that he was sick, he still remained in the same place two days.
6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
7Then after that, he said to his disciples: Let us go into Judea again.
7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
8The disciples say to him: Rabbi, the Jews but now sought to stone thee: and goest thou thither again?
8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
9Jesus answered: Are there not twelve hours of the day? If a man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world:
9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
10But if he walk in the night, he stumbleth, because the light is not in him.
10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11These things he said; and after that he said to them: Lazarus our friend sleepeth; but I go that I may awake him out of sleep.
11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
12His disciples therefore said: Lord, if he sleep, he shall do well.
12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
13But Jesus spoke of his death; and they thought that he spoke of the repose of sleep.
13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
14Then therefore Jesus said to them plainly: Lazarus is dead.
14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15And I am glad, for your sakes, that I was not there, that you may believe: but let us go to him.
15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
16Thomas therefore, who is called Didymus, said to his fellow disciples: Let us also go, that we may die with him.
16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
17Jesus therefore came, and found that he had been four days already in the grave.
17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18(Now Bethania was near Jerusalem, about fifteen furlongs off.)
18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
19And many of the Jews were come to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.
19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20Martha therefore, as soon as she heard that Jesus had come, went to meet him: but Mary sat at home.
20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
21Martha therefore said to Jesus: Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22But now also I know that whatsoever thou wilt ask of God, God will give it thee.
22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23Jesus saith to her: Thy brother shall rise again.
23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24Martha saith to him: I know that he shall rise again, in the resurrection at the last day.
24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25Jesus said to her: I am the resurrection and the life: he that believeth in me, although he be dead, shall live:
25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26And every one that liveth, and believeth in me, shall not die for ever. Believest thou this?
26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27She saith to him: Yea, Lord, I have believed that thou art Christ the Son of the living God, who art come into this world.
27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28And when she had said these things, she went, and called her sister Mary secretly, saying: The master is come, and calleth for thee.
28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29She, as soon as she heard this, riseth quickly, and cometh to him.
29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30For Jesus was not yet come into the town: but he was still in that place where Martha had met him.
30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31The Jews therefore, who were with her in the house, and comforted her, when they saw Mary that she rose up speedily and went out, followed her, saying: She goeth to the grave to weep there.
31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32When Mary therefore was come where Jesus was, seeing him, she fell down at his feet, and saith to him: Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33Jesus, therefore, when he saw her weeping, and the Jews that were come with her, weeping, groaned in the spirit, and troubled himself,
33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34And said: Where have you laid him? They say to him: Lord, come and see.
34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35And Jesus wept.
35І заплакав Ісус.
36The Jews therefore said: Behold how he loved him.
36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37But some of them said: Could not he that opened the eyes of the man born blind, have caused that this man should not die?
37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38Jesus therefore again groaning in himself, cometh to the sepulchre. Now it was a cave; and a stone was laid over it.
38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39Jesus saith: Take away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith to him: Lord, by this time he stinketh, for he is now of four days.
39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
40Jesus saith to her: Did not I say to thee, that if thou believe, thou shalt see the glory of God?
40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
41They took therefore the stone away. And Jesus lifting up his eyes said: Father, I give thee thanks that thou hast heard me.
41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
42And I knew that thou hearest me always; but because of the people who stand about have I said it, that they may believe that thou hast sent me.
42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43When he had said these things, he cried with a loud voice: Lazarus, come forth.
43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44And presently he that had been dead came forth, bound feet and hands with winding bands; and his face was bound about with a napkin. Jesus said to them: Loose him, and let him go.
44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45Many therefore of the Jews, who were come to Mary and Martha, and had seen the things that Jesus did, believed in him.
45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46But some of them went to the Pharisees, and told them the things that Jesus had done.
46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47The chief priests therefore, and the Pharisees, gathered a council, and said: What do we, for this man doth many miracles?
47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
48If we let him alone so, all will believe in him; and the Romans will come, and take away our place and nation.
48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49But one of them, named Caiphas, being the high priest that year, said to them: You know nothing.
49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50Neither do you consider that it is expedient for you that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.
50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51And this he spoke not of himself: but being the high priest of that year, he prophesied that Jesus should die for the nation.
51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52And not only for the nation, but to gather together in one the children of God, that were dispersed.
52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53From that day therefore they devised to put him to death.
53З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
54Wherefore Jesus walked no more openly among the Jews; but he went into a country near the desert, unto a city that is called Ephrem, and there he abode with his disciples.
54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
55And the pasch of the Jews was at hand; and many from the country went up to Jerusalem, before the pasch to purify themselves.
55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
56They sought therefore for Jesus; and they discoursed one with another, standing in the temple: What think you that he is not come to the festival day?
56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
57And the chief priests and Pharisees had given a commandment, that if any man knew where he was, he should tell, that they might apprehend him.
57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.