John 8
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And Jesus went unto mount Olivet.
1Ісус же пійшов на гору Оливну.
2And early in the morning he came again into the temple, and all the people came to him, and sitting down he taught them.
2Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх.
3And the scribes and the Pharisees bring unto him a woman taken in adultery: and they set her in the midst,
3Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,
4And said to him: Master, this woman was even now taken in adultery.
4кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
5Now Moses in the law commanded us to stone such a one. But what sayest thou?
5В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?
6And this they said tempting him, that they might accuse him. But Jesus bowing himself down, wrote with his finger on the ground.
6Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.
7When therefore they continued asking him, he lifted up himself, and said to them: He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.
7Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
8And again stooping down, he wrote on the ground.
8І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
9But they hearing this, went out one by one, beginning at the eldest. And Jesus alone remained, and the woman standing in the midst.
9Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.
10Then Jesus lifting up himself, said to her: Woman, where are they that accused thee? Hath no man condemned thee?
10Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив?
11Who said: No man, Lord. And Jesus said: Neither will I condemn thee. Go, and now sin no more.
11Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
12Again therefore, Jesus spoke to them, saying: I am the light of the world: he that followeth me, walketh not in darkness, but shall have the light of life.
12Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
13The Pharisees therefore said to him: Thou givest testimony of thyself: thy testimony is not true.
13Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.
14Jesus answered, and said to them: Although I give testimony of myself, my testimony is true: for I know whence I came, and whither I go: but you know not whence I come, or whither I go.
14Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
15You judge according to the flesh: I judge not any man.
15Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого.
16And if I do judge, my judgment is true: because I am not alone, but I and the Father that sent me.
16Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
17And in your law it is written, that the testimony of two men is true.
17І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
18I am one that give testimony of myself: and the Father that sent me giveth testimony of me.
18Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
19They said therefore to him: Where is thy Father? Jesus answered: Neither me do you know, nor my Father: if you did know me, perhaps you would know my Father also.
19Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
20These words Jesus spoke in the treasury, teaching in the temple: and no man laid hands on him, because his hour was not yet come.
20Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
21Again therefore Jesus said to them: I go, and you shall seek me, and you shall die in your sin. Whither I go, you cannot come.
21Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
22The Jews therefore said: Will he kill himself, because he said: Whither I go, you cannot come?
22Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
23And he said to them: You are from beneath, I am from above. You are of this world, I am not of this world.
23І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
24Therefore I said to you, that you shall die in your sins. For if you believe not that I am he, you shall die in your sin.
24Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
25They said therefore to him: Who art thou? Jesus said to them: The beginning, who also speak unto you.
25Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.
26Many things I have to speak and to judge of you. But he that sent me, is true: and the things I have heard of him, these same I speak in the world.
26Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
27And they understood not, that he called God his Father.
27Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
28Jesus therefore said to them: When you shall have lifted up the Son of man, then shall you know, that I am he, and that I do nothing of myself, but as the Father hath taught me, these things I speak:
28Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
29And he that sent me, is with me, and he hath not left me alone: for I do always the things that please him.
29І Пославший мене — зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
30When he spoke these things, many believed in him.
30Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
31Then Jesus said to those Jews, who believed him: If you continue in my word, you shall be my disciples indeed.
31Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,
32And you shall know the truth, and the truth shall make you free.
32і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
33They answered him: We are the seed of Abraham, and we have never been slaves to any man: how sayest thou: you shall be free?
33Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете ?
34Jesus answered them: Amen, amen I say unto you: that whosoever committeth sin, is the servant of sin.
34Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
35Now the servant abideth not in the house for ever; but the son abideth for ever.
35Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.
36If therefore the son shall make you free, you shall be free indeed.
36Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.
37I know that you are the children of Abraham: but you seek to kill me, because my word hath no place in you.
37Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
38I speak that which I have seen with my Father: and you do the things that you have seen with your father.
38Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
39They answered, and said to him: Abraham is our father. Jesus saith to them: If you be the children of Abraham, do the works of Abraham.
39Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
40But now you seek to kill me, a man who have spoken the truth to you, which I have heard of God. This Abraham did not.
40Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
41You do the works of your father. They said therefore to him: We are not born of fornication: we have one Father, even God.
41Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
42Jesus therefore said to them: If God were your Father, you would indeed love me. For from God I proceeded, and came; for I came not of myself, but he sent me:
42Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
43Why do you not know my speech? Because you cannot hear my word.
43Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
44You are of your father the devil, and the desires of your father you will do. He was a murderer from the beginning, and he stood not in the truth; because truth is not in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father thereof.
44Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
45But if I say the truth, you believe me not.
45А що я правду глаголю, не віруєте менї.
46Which of you shall convince me of sin? If I say the truth to you, why do you not believe me?
46Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
47He that is of God, heareth the words of God. Therefore you hear them not, because you are not of God.
47Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
48The Jews therefore answered, and said to him: Do not we say well that thou art a Samaritan, and hast a devil?
48Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
49Jesus answered: I have not a devil: but I honour my Father, and you have dishonoured me.
49Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
50But I seek not my own glory: there is one that seeketh and judgeth.
50Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
51Amen, amen I say to you: If any man keep my word, he shall not see death for ever.
51Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.
52The Jews therefore said: Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest: If any man keep my word, he shall not taste death for ever.
52Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.
53Art thou greater than our father Abraham, who is dead? and the prophets are dead. Whom dost thou make thyself?
53Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?
54Jesus answered: If I glorify myself, my glory is nothing. It is my Father that glorifieth me, of whom you say that he is your God.
54Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
55And you have not known him, but I know him. And if I shall say that I know him not, I shall be like to you, a liar. But I do know him, and do keep his word.
55І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
56Abraham your father rejoiced that he might see my day: he saw it, and was glad.
56Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
57The Jews therefore said to him: Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?
57Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
58Jesus said to them: Amen, amen I say to you, before Abraham was made, I am.
58Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
59They took up stones therefore to cast at him. But Jesus hid himself, and went out of the temple.
59Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.