John 4
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1When Jesus therefore understood that the Pharisees had heard that Jesus maketh more disciples, and baptizeth more than John,
1Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2(Though Jesus himself did not baptize, but his disciples,)
2(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
3He left Judea, and went again into Galilee.
3то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4And he was of necessity to pass through Samaria.
4Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5He cometh therefore to a city of Samaria, which is called Sichar, near the land which Jacob gave to his son Joseph.
5Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
6Now Jacob’s well was there. Jesus therefore being wearied with his journey, sat thus on the well. It was about the sixth hour.
6Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
7There cometh a woman of Samaria, to draw water. Jesus saith to her: Give me to drink.
7Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8For his disciples were gone into the city to buy meats.
8Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
9Then that Samaritan woman saith to him: How dost thou, being a Jew, ask of me to drink, who am a Samaritan woman? For the Jews do not communicate with the Samaritans.
9Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10Jesus answered, and said to her: If thou didst know the gift of God, and who he is that saith to thee, Give me to drink; thou perhaps wouldst have asked of him, and he would have given thee living water.
10Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11The woman saith to him: Sir, thou hast nothing wherein to draw, and the well is deep; from whence then hast thou living water?
11Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12Art thou greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank thereof himself, and his children, and his cattle?
12Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13Jesus answered, and said to her: Whosoever drinketh of this water, shall thirst again; but he that shall drink of the water that I will give him, shall not thirst for ever:
13Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
14But the water that I will give him, shall become in him a fountain of water, springing up into life everlasting.
14хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
15The woman saith to him: Sir, give me this water, that I may not thirst, nor come hither to draw.
15Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16Jesus saith to her: Go, call thy husband, and come hither.
16Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
17The woman answered, and said: I have no husband. Jesus said to her: Thou hast said well, I have no husband:
17Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18For thou hast had five husbands: and he whom thou now hast, is not thy husband. This thou hast said truly.
18пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19The woman saith to him: Sir, I perceive that thou art a prophet.
19Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20Our fathers adored on this mountain, and you say, that at Jerusalem is the place where men must adore.
20Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21Jesus saith to her: Woman, believe me, that the hour cometh, when you shall neither on this mountain, not in Jerusalem, adore the Father.
21Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22You adore that which you know not: we adore that which we know; for salvation is of the Jews.
22Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23But the hour cometh, and now is, when the true adorers shall adore the Father in spirit and in truth. For the Father also seeketh such to adore him.
23Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24God is a spirit; and they that adore him, must adore him in spirit and in truth.
24Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25The woman saith to him: I know that the Messias cometh (who is called Christ). Therefore, when he is come, he will tell us all things.
25Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
26Jesus saith to her: I am he, who am speaking with thee.
26Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
27And immediately his disciples came; and they wondered that he talked with the woman. Yet no man said: What seekest thou? or, why talkest thou with her?
27І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28The woman therefore left her waterpot, and went her way into the city, and saith to the men there:
28Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29Come, and see a man who has told me all things whatsoever I have done. Is not he the Christ?
29Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30They went therefore out of the city, and came unto him.
30Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31In the mean time the disciples prayed him, saying: Rabbi, eat.
31Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32But he said to them: I have meat to eat, which you know not.
32Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33The disciples therefore said one to another: Hath any man brought him to eat?
33Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
34Jesus saith to them: My meat is to do the will of him that sent me, that I may perfect his work.
34Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
35Do you not say, There are yet four months, and then the harvest cometh? Behold, I say to you, lift up your eyes, and see the countries; for they are white already to harvest.
35Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36And he that reapeth receiveth wages, and gathereth fruit unto life everlasting: that both he that soweth, and he that reapeth, may rejoice together.
36І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
37For in this is the saying true: That it is one man that soweth, and it is another that reapeth.
37Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
38I have sent you to reap that in which you did not labour: others have laboured, and you have entered into their labours.
38Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39Now of that city many of the Samaritans believed in him, for the word of the woman giving testimony: He told me all things whatsoever I have done.
39З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
40So when the Samaritans were come to him, they desired that he would tarry there. And he abode there two days.
40Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
41And many more believed in him because of his own word.
41І багато більше увірувало за слово Його.
42And they said to the woman: We now believe, not for thy saying: for we ourselves have heard him, and know that this is indeed the Saviour of the world.
42А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
43Now after two days, he departed thence, and went into Galilee.
43Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
44For Jesus himself gave testimony that a prophet hath no honour in his own country.
44Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45And when he was come into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things he had done at Jerusalem on the festival day; for they also went to the festival day.
45Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46He came again therefore into Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain ruler, whose son was sick at Capharnaum.
46Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47He having heard that Jesus was come from Judea into Galilee, went to him, and prayed him to come down, and heal his son; for he was at the point of death.
47Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48Jesus therefore said to him: Unless you see signs and wonders, you believe not.
48Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49The ruler saith to him: Lord, come down before that my son die.
49Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
50Jesus saith to him: Go thy way; thy son liveth. The man believed the word which Jesus said to him, and went his way.
50Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51And as he was going down, his servants met him; and they brought word, saying, that his son lived.
51Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52He asked therefore of them the hour wherein he grew better. And they said to him: Yesterday, at the seventh hour, the fever left him.
52Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53The father therefore knew, that it was at the same hour that Jesus said to him, Thy son liveth; and himself believed, and his whole house.
53Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54This is again the second miracle that Jesus did, when he was come out of Judea into Galilee.
54Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.