Jean 4
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Le Seigneur sut que les pharisiens avaient appris qu’il faisait et baptisait plus de disciples que Jean.
1Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2Toutefois Jésus ne baptisait pas lui-même, mais c’étaient ses disciples.
2(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
3Alors il quitta la Judée, et retourna en Galilée.
3то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4Comme il fallait qu’il passât par la Samarie,
4Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5il arriva dans une ville de Samarie, nommée Sychar, près du champ que Jacob avait donné à Joseph, son fils.
5Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
6Là se trouvait le puits de Jacob. Jésus, fatigué du voyage, était assis au bord du puits. C’était environ la sixième heure.
6Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
7Une femme de Samarie vint puiser de l’eau. Jésus lui dit: Donne-moi à boire.
7Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8Car ses disciples étaient allés à la ville pour acheter des vivres.
8Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
9La femme samaritaine lui dit: Comment toi, qui es Juif, me demandes-tu à boire, à moi qui suis une femme samaritaine? Les Juifs, en effet, n’ont pas de relations avec les Samaritains.
9Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10Jésus lui répondit: Si tu connaissais le don de Dieu et qui est celui qui te dit: Donne-moi à boire! Tu lui aurais toi-même demandé à boire, et il t’aurait donné de l’eau vive.
10Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11Seigneur, lui dit la femme, tu n’as rien pour puiser, et le puits est profond; d’où aurais-tu donc cette eau vive?
11Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12Es-tu plus grand que notre père Jacob, qui nous a donné ce puits, et qui en a bu lui-même, ainsi que ses fils et ses troupeaux?
12Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13Jésus lui répondit: Quiconque boit de cette eau aura encore soif;
13Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
14mais celui qui boira de l’eau que je lui donnerai n’aura jamais soif, et l’eau que je lui donnerai deviendra en lui une source d’eau qui jaillira jusque dans la vie éternelle.
14хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
15La femme lui dit: Seigneur, donne-moi cette eau, afin que je n’aie plus soif, et que je ne vienne plus puiser ici.
15Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16Va, lui dit Jésus, appelle ton mari, et viens ici.
16Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
17La femme répondit: Je n’ai point de mari. Jésus lui dit: Tu as eu raison de dire: Je n’ai point de mari.
17Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18Car tu as eu cinq maris, et celui que tu as maintenant n’est pas ton mari. En cela tu as dit vrai.
18пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19Seigneur, lui dit la femme, je vois que tu es prophète.
19Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20Nos pères ont adoré sur cette montagne; et vous dites, vous, que le lieu où il faut adorer est à Jérusalem.
20Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21Femme, lui dit Jésus, crois-moi, l’heure vient où ce ne sera ni sur cette montagne ni à Jérusalem que vous adorerez le Père.
21Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22Vous adorez ce que vous ne connaissez pas; nous, nous adorons ce que nous connaissons, car le salut vient des Juifs.
22Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23Mais l’heure vient, et elle est déjà venue, où les vrais adorateurs adoreront le Père en esprit et en vérité; car ce sont là les adorateurs que le Père demande.
23Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24Dieu est Esprit, et il faut que ceux qui l’adorent l’adorent en esprit et en vérité.
24Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25La femme lui dit: Je sais que le Messie doit venir (celui qu’on appelle Christ); quand il sera venu, il nous annoncera toutes choses.
25Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
26Jésus lui dit: Je le suis, moi qui te parle.
26Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
27Là-dessus arrivèrent ses disciples, qui furent étonnés de ce qu’il parlait avec une femme. Toutefois aucun ne dit: Que demandes-tu? Ou: De quoi parles-tu avec elle?
27І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28Alors la femme, ayant laissé sa cruche, s’en alla dans la ville, et dit aux gens:
28Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29Venez voir un homme qui m’a dit tout ce que j’ai fait; ne serait-ce point le Christ?
29Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30Ils sortirent de la ville, et ils vinrent vers lui.
30Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31Pendant ce temps, les disciples le pressaient de manger, disant: Rabbi, mange.
31Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32Mais il leur dit: J’ai à manger une nourriture que vous ne connaissez pas.
32Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33Les disciples se disaient donc les uns aux autres: Quelqu’un lui aurait-il apporté à manger?
33Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
34Jésus leur dit: Ma nourriture est de faire la volonté de celui qui m’a envoyé, et d’accomplir son œuvre.
34Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
35Ne dites-vous pas qu’il y a encore quatre mois jusqu’à la moisson? Voici, je vous le dis, levez les yeux, et regardez les champs qui déjà blanchissent pour la moisson.
35Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36Celui qui moissonne reçoit un salaire, et amasse des fruits pour la vie éternelle, afin que celui qui sème et celui qui moissonne se réjouissent ensemble.
36І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
37Car en ceci ce qu’on dit est vrai: Autre est celui qui sème, et autre celui qui moissonne.
37Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
38Je vous ai envoyés moissonner ce que vous n’avez pas travaillé; d’autres ont travaillé, et vous êtes entrés dans leur travail.
38Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39Plusieurs Samaritains de cette ville crurent en Jésus à cause de cette déclaration formelle de la femme: Il m’a dit tout ce que j’ai fait.
39З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
40Aussi, quand les Samaritains vinrent le trouver, ils le prièrent de rester auprès d’eux. Et il resta là deux jours.
40Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
41Un beaucoup plus grand nombre crurent à cause de sa parole;
41І багато більше увірувало за слово Його.
42et ils disaient à la femme: Ce n’est plus à cause de ce que tu as dit que nous croyons; car nous l’avons entendu nous-mêmes, et nous savons qu’il est vraiment le Sauveur du monde.
42А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
43Après ces deux jours, Jésus partit de là, pour se rendre en Galilée;
43Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
44car il avait déclaré lui-même qu’un prophète n’est pas honoré dans sa propre patrie.
44Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45Lorsqu’il arriva en Galilée, il fut bien reçu des Galiléens, qui avaient vu tout ce qu’il avait fait à Jérusalem pendant la fête; car eux aussi étaient allés à la fête.
45Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46Il retourna donc à Cana en Galilée, où il avait changé l’eau en vin. Il y avait à Capernaüm un officier du roi, dont le fils était malade.
46Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47Ayant appris que Jésus était venu de Judée en Galilée, il alla vers lui, et le pria de descendre et de guérir son fils, qui était près de mourir.
47Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48Jésus lui dit: Si vous ne voyez des miracles et des prodiges, vous ne croyez point.
48Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49L’officier du roi lui dit: Seigneur, descends avant que mon enfant meure.
49Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
50Va, lui dit Jésus, ton fils vit. Et cet homme crut à la parole que Jésus lui avait dite, et il s’en alla.
50Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51Comme déjà il descendait, ses serviteurs venant à sa rencontre, lui apportèrent cette nouvelle: Ton enfant vit.
51Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52Il leur demanda à quelle heure il s’était trouvé mieux; et ils lui dirent: Hier, à la septième heure, la fièvre l’a quitté.
52Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53Le père reconnut que c’était à cette heure-là que Jésus lui avait dit: Ton fils vit. Et il crut, lui et toute sa maison.
53Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54Jésus fit encore ce second miracle lorsqu’il fut venu de Judée en Galilée.
54Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.