Jean 12
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Six jours avant la Pâque, Jésus arriva à Béthanie, où était Lazare, qu’il avait ressuscité des morts.
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2Là, on lui fit un souper; Marthe servait, et Lazare était un de ceux qui se trouvaient à table avec lui.
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3Marie, ayant pris une livre d’un parfum de nard pur de grand prix, oignit les pieds de Jésus, et elle lui essuya les pieds avec ses cheveux; et la maison fut remplie de l’odeur du parfum.
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4Un de ses disciples, Judas Iscariot, fils de Simon, celui qui devait le livrer, dit:
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5Pourquoi n’a-t-on pas vendu ce parfum trois cents deniers, pour les donner aux pauvres?
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6Il disait cela, non qu’il se mît en peine des pauvres, mais parce qu’il était voleur, et que, tenant la bourse, il prenait ce qu’on y mettait.
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7Mais Jésus dit: Laisse-la garder ce parfum pour le jour de ma sépulture.
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8Vous avez toujours les pauvres avec vous, mais vous ne m’avez pas toujours.
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9Une grande multitude de Juifs apprirent que Jésus était à Béthanie; et ils y vinrent, non pas seulement à cause de lui, mais aussi pour voir Lazare, qu’il avait ressuscité des morts.
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10Les principaux sacrificateurs délibérèrent de faire mourir aussi Lazare,
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11parce que beaucoup de Juifs se retiraient d’eux à cause de lui, et croyaient en Jésus.
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12Le lendemain, une foule nombreuse de gens venus à la fête ayant entendu dire que Jésus se rendait à Jérusalem,
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13prirent des branches de palmiers, et allèrent au-devant de lui, en criant: Hosanna! Béni soit celui qui vient au nom du Seigneur, le roi d’Israël!
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14Jésus trouva un ânon, et s’assit dessus, selon ce qui est écrit:
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15Ne crains point, fille de Sion; Voici, ton roi vient, Assis sur le petit d’une ânesse.
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16Ses disciples ne comprirent pas d’abord ces choses; mais, lorsque Jésus eut été glorifié, ils se souvinrent qu’elles étaient écrites de lui, et qu’ils les avaient accomplies à son égard.
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17Tous ceux qui étaient avec Jésus, quand il appela Lazare du sépulcre et le ressuscita des morts, lui rendaient témoignage;
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18et la foule vint au-devant de lui, parce qu’elle avait appris qu’il avait fait ce miracle.
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19Les pharisiens se dirent donc les uns aux autres: Vous voyez que vous ne gagnez rien; voici, le monde est allé après lui.
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20Quelques Grecs, du nombre de ceux qui étaient montés pour adorer pendant la fête,
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21s’adressèrent à Philippe, de Bethsaïda en Galilée, et lui dirent avec instance: Seigneur, nous voudrions voir Jésus.
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22Philippe alla le dire à André, puis André et Philippe le dirent à Jésus.
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23Jésus leur répondit: L’heure est venue où le Fils de l’homme doit être glorifié.
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24En vérité, en vérité, je vous le dis, si le grain de blé qui est tombé en terre ne meurt, il reste seul; mais, s’il meurt, il porte beaucoup de fruit.
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25Celui qui aime sa vie la perdra, et celui qui hait sa vie dans ce monde la conservera pour la vie éternelle.
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
26Si quelqu’un me sert, qu’il me suive; et là où je suis, là aussi sera mon serviteur. Si quelqu’un me sert, le Père l’honorera.
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27Maintenant mon âme est troublée. Et que dirai-je?… Père, délivre-moi de cette heure?… Mais c’est pour cela que je suis venu jusqu’à cette heure.
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28Père, glorifie ton nom! Et une voix vint du ciel: Je l’ai glorifié, et je le glorifierai encore.
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29La foule qui était là, et qui avait entendu, disait que c’était un tonnerre. D’autres disaient: Un ange lui a parlé.
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30Jésus dit: Ce n’est pas à cause de moi que cette voix s’est fait entendre; c’est à cause de vous.
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31Maintenant a lieu le jugement de ce monde; maintenant le prince de ce monde sera jeté dehors.
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32Et moi, quand j’aurai été élevé de la terre, j’attirerai tous les hommes à moi.
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33En parlant ainsi, il indiquait de quelle mort il devait mourir.
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34La foule lui répondit: Nous avons appris par la loi que le Christ demeure éternellement; comment donc dis-tu: Il faut que le Fils de l’homme soit élevé? Qui est ce Fils de l’homme?
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
35Jésus leur dit: La lumière est encore pour un peu de temps au milieu de vous. Marchez, pendant que vous avez la lumière, afin que les ténèbres ne vous surprennent point: celui qui marche dans les ténèbres ne sait où il va.
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36Pendant que vous avez la lumière, croyez en la lumière, afin que vous soyez des enfants de lumière. Jésus dit ces choses, puis il s’en alla, et se cacha loin d’eux.
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37Malgré tant de miracles qu’il avait faits en leur présence, ils ne croyaient pas en lui,
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38afin que s’accomplît la parole qu’Ésaïe, le prophète, a prononcée: Seigneur, Qui a cru à notre prédication? Et à qui le bras du Seigneur a-t-il été révélé?
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39Aussi ne pouvaient-ils croire, parce qu’Ésaïe a dit encore:
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40Il a aveuglé leurs yeux; et il a endurci leur cœur, De peur qu’ils ne voient des yeux, Qu’ils ne comprennent du cœur, Qu’ils ne se convertissent, et que je ne les guérisse.
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41Ésaïe dit ces choses, lorsqu’il vit sa gloire, et qu’il parla de lui.
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42Cependant, même parmi les chefs, plusieurs crurent en lui; mais, à cause des pharisiens, ils n’en faisaient pas l’aveu, dans la crainte d’être exclus de la synagogue.
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43Car ils aimèrent la gloire des hommes plus que la gloire de Dieu.
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44Or, Jésus s’était écrié: Celui qui croit en moi croit, non pas en moi, mais en celui qui m’a envoyé;
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45et celui qui me voit voit celui qui m’a envoyé.
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46Je suis venu comme une lumière dans le monde, afin que quiconque croit en moi ne demeure pas dans les ténèbres.
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47Si quelqu’un entend mes paroles et ne les garde point, ce n’est pas moi qui le juge; car je suis venu non pour juger le monde, mais pour sauver le monde.
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48Celui qui me rejette et qui ne reçoit pas mes paroles a son juge; la parole que j’ai annoncée, c’est elle qui le jugera au dernier jour.
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49Car je n’ai point parlé de moi-même; mais le Père, qui m’a envoyé, m’a prescrit lui-même ce que je dois dire et annoncer.
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
50Et je sais que son commandement est la vie éternelle. C’est pourquoi les choses que je dis, je les dis comme le Père me les a dites.
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.