Јован 12
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А Исус пре пасхе на шест дана дође у Витанију где беше Лазар што умре, кога подиже из мртвих.
1Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2Онде Му, пак, зготовише вечеру, и Марта служаше, а и Лазар сеђаше с њим за трпезом;
2Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3а Марија узевши литру правог нардовог многоценог мира помаза ноге Исусове, и отре косом својом ноге Његове; а кућа се напуни мириса од мира.
3Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4Онда рече један од ученика Његових, Јуда Симонов Искариотски, који Га после издаде:
4Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5Зашто се ово миро не продаде за триста гроша и не даде сиромасима?
5Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6А ово не рече што се стараше за сиромахе, него што беше лупеж, и имаше ковчежић, и ношаше што се меташе у њ.
6Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7А Исус рече: Не дирајте у њу; она је то дохранила за дан мог погреба;
7Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8јер сиромахе свагда имате са собом, а мене немате свагда.
8Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9Разуме, пак, многи народ из Јудеје да је онде и дођоше не само Исуса ради него и да виде Лазара ког подиже из мртвих.
9Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10А главари свештенички договорише се да и Лазара убију;
10Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11јер многи њега ради иђаху из Јудеје и вероваху Исуса.
11бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12А сутрадан, многи од народа који беше дошао на празник, чувши да Исус иде у Јерусалим
12Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13узеше гране од финика и изиђоше Му на сусрет, и викаху говорећи: Осана! Благословен који иде у име Господње, цар Израиљев.
13побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14А Исус нашавши магаре уседе на њ, као што је писано:
14Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15Не бој се кћери Сионова, ево цар твој иде седећи на магарету.
15Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16Али ово ученици Његови не разумеше пре: него кад се прослави Исус онда се опоменуше да ово беше за Њега писано, и ово Му учинише.
16Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17А народ сведочаше који беше пре с Њим кад Лазара изазва из гроба и подиже га из мртвих.
17Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18Зато Га и срете народ, јер чуше да Он учини ово чудо.
18Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19А фарисеји говораху међу собом: Видите да ништа не помаже? Гле, свет иде за њим.
19Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20А беху неки Грци који беху дошли на празник да се моле Богу.
20Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21Они дакле приступише к Филипу, који беше из Витсаиде галилејске, и мољаху га говорећи: Господине! Ми бисмо хтели да видимо Исуса.
21Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22Дође Филип и каза Андрији, а Андрија и Филип опет казаше Исусу.
22Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23А Исус одговори им говорећи: Дође час да се прослави Син човечији.
23Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24Заиста, заиста вам кажем: Ако зрно пшенично паднувши на земљу не умре, оно једно остане; ако ли умре много рода роди;
24Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25који љуби душу своју изгубиће је, а ко мрзи на душу своју на овом свету, сачуваће је за живот вечни.
25Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
26Ко мени служи, за мном нек иде, и где сам ја онде и слуга мој нек буде; и ко мени служи оног ће поштовати Отац мој.
26Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27Сад је душа моја жалосна; и шта да кажем? Оче! Сачувај ме од овог часа; али за то дођох на час овај.
27Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28Оче! Прослави име своје! Тада глас дође с неба: И прославио сам и опет ћу прославити.
28Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29А кад чу народ који стајаше, говораху: Гром загрми; а други говораху: Анђео му говори.
29Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30Исус одговори и рече: Овај глас не би мене ради него народа ради.
30Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31Сад је суд овом свету; сад ће бити истеран кнез овог света напоље.
31Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32И кад ја будем подигнут од земље, све ћу привући к себи.
32І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33А ово говораше да покаже каквом ће смрти умрети.
33Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34Народ Му одговори: Ми чусмо из закона да ће Христос остати вавек; како ти говориш да се сину човечијем ваља подигнути? Ко је тај син човечији?
34Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?
35А Исус им рече: Још је мало времена видело с вама; ходите док видело имате да вас тама не обузме; јер ко ходи по тами не зна куда иде.
35Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36Док видело имате верујте видело, да будете синови видела. Рекавши ово Исус отиде и сакри се од њих.
36Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37Ако је и чинио толика чудеса пред њима, опет Га не вероваху;
37Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38да се збуде реч Исаије пророка који рече: Господе! Ко верова говорењу нашем? И рука Господња коме се откри?
38щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39Зато не могаху веровати, јер опет рече Исаија:
39Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40Заслепио је очи њихове и окаменио срца њихова, да не виде очима ни срцем разумеју, и не обрате се да их исцелим.
40Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41Ово рече Исаија кад виде славу Његову и говори за Њега.
41Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42Али опет и од кнезова многи Га вероваше; него ради фарисеја не признаваху, да не би били изгнани из зборнице;
42Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43јер им већма омиле слава људска него слава Божија.
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44А Исус повика и рече: Ко мене верује не верује мене, него Оног који ме посла;
44Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45и ко види мене, види Оног који ме посла.
45І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46Ја дођох видело на свет, да ниједан који ме верује не остане у тами.
46Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47И ко чује моје речи и не верује, ја му нећу судити; јер ја не дођох да судим свету, него да спасем свет.
47І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48Који се одрече мене, и не прима речи моје, има себи судију: реч коју ја говорих она ће му судити у последњи дан;
48Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49јер ја од себе не говорих, него Отац који ме посла Он ми даде заповест шта ћу казати и шта ћу говорити.
49Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
50И знам да је заповест Његова живот вечни. Шта ја дакле говорим онако говорим као што ми рече Отац.
50І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.