Јован 9
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И пролазећи виде човека слепог од рођења.
1І, йдучи мимо, побачив чоловіка, слїпого зроду.
2И запиташе Га ученици Његови говорећи: Рави! Ко сагреши, или овај или родитељи његови, те се роди слеп?
2І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.
3Исус одговори: Ни он сагреши ни родитељи његови, него да се јаве дела Божија на њему.
3Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.
4Мени ваља радити дела Оног који ме посла док је дан: доћи ће ноћ кад нико не може радити.
4Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.
5Док сам на свету видело сам свету.
5Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.
6Рекавши ово пљуну на земљу и начини као од пљувачке, и помаза калом очи слепоме,
6Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі слїпому,
7и рече: Иди умиј се у бањи силоамској (које значи послан). Отиде, дакле, и уми се, и дође гледајући.
7і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.
8А суседи и који га беху видели пре да беше слеп говораху: Није ли ово онај што сеђаше и прошаше?
8Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив?
9Једни говораху: Он је; а други: Налик је на њ. А он говораше: Ја сам.
9Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.
10Тада му говораху: Како ти се отворише очи?
10Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?
11Он одговори и рече: Човек који се зове Исус начини као, и помаза очи моје, и рече ми: Иди у бању силоамску и умиј се. А кад отидох и умих се, прогледах.
11Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.
12Тада му рекоше: Где је он? Рече: Не знам.
12Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.
13Тада га поведоше к фарисејима, оног што беше некад слеп.
13Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.
14А беше субота кад начини Исус као и отвори му очи.
14Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.
15Тада га опет питаху и фарисеји како прогледа. А он им рече: Као метну ми на очи, и умих се и видим.
15Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.
16Тада говораху неки од фарисеја: Није овај човек од Бога јер не светкује суботе. Други говораху: Како може човек грешан таква чудеса чинити? И поста распра међу њима.
16Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Як може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.
17Рекоше, дакле, опет слепцу: Шта кажеш ти за њега што ти отвори очи твоје? А он рече: Пророк је.
17Кажуть слїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.
18Тада Јевреји не вероваше за њега да беше слеп и прогледа, док не дозваше родитеље оног што је прогледао,
18Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.
19и запиташе их говорећи: Је ли ово ваш син за кога ви говорите да се роди слеп? Како, дакле, сад види?
19І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?
20А родитељи његови одговорише им и рекоше: Знамо да је ово син наш и да се роди слеп,
20Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;
21а како сад види не знамо: или ко му отвори очи ми не знамо; он је велики, питајте њега, нека сам каже за себе.
21як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.
22Ово рекоше родитељи његови, јер се бојаху Јевреја; јер се Јевреји беху договорили да буде искључен из зборнице ко Га призна за Христа.
22Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.
23Зато рекоше родитељи његови: Он је велики, питајте њега.
23Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.
24Тада, по други пут дозваше човека који је био слеп и рекоше му: Дај Богу славу; ми знамо да је човек овај грешан.
24Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.
25А он одговори и рече: Је ли грешан не знам; само знам да ја бејах слеп, а сад видим.
25Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу.
26Тада му опет рекоше: Шта ти учини, како отвори очи твоје?
26Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої?
27Одговори им: Ја вам већ казах, и не слушасте; шта ћете опет слушати? Већ ако и ви хоћете ученици његови да будете?
27Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути?
28А они га укорише, и рекоше му: Ти си ученик његов, а ми смо ученици Мојсијеви.
28Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики.
29Ми знамо да с Мојсијем говори Бог; а овог не знамо откуда је.
29Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.
30А човек одговори и рече им: То и јесте за чудо што ви не знате откуд је, а Он отвори очи моје.
30Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.
31А знамо да Бог не слуша грешника; него ако ко поштује Бога и вољу Његову твори, оног слуша.
31Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.
32Откако је света није чувено да ко отвори очи рођеном слепцу.
32Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому.
33Кад Он не би био од Бога не би могао ништа чинити.
33Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нїчого.
34Одговорише и рекоше му: Ти си се родио сав у гресима, па зар ти нас да учиш? И истераше га напоље.
34Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.
35Исус чу да га истераше напоље; и нашавши га рече му: Верујеш ли ти Сина Божијег?
35Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?
36Он одговори и рече: Ко је, Господе, да Га верујем?
36Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?
37А Исус му рече: И видео си га, и који говори с тобом он је.
37Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.
38А он рече: Верујем Господе! И поклони Му се.
38Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.
39И рече Исус: Ја дођох на суд на овај свет, да виде који не виде, и који виде да постану слепи.
39І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.
40И чуше ово неки од фарисеја који беху с Њим, и рекоше Му: Еда ли смо ми слепи?
40І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі?
41Рече им Исус: Када бисте били слепи не бисте имали греха, а сад говорите да видите, тако ваш грех остаје.
41Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.